Травень в листя дерева вдягає,
Стеле поле і берег травою.
У туманах долини купає
І вінчає калину росою.
Вишиває стежки споришами,
Щоб м'ягенько ногами ступати.
Ті стежки йдуть додому, до мами.
До батьківської рідної хати.
До криниці, де дно, як люстерко
І вода найсолодша у світі.
Тут щоранку вмивала нас ненька.
Тут зростали любов'ю зігріті.
Скільки радості й сміху бувало...
Та роки все в минуле забрали.
Під подушкою щастя там спало.
Й солов'ї так чарівно співали.
Світлини з мережі.
11.05.2023р.
