Травень — останній місяць весни. Природа одягає зелені шати, тепле весняне сонце зігріває все навкруги. Буйним цвітом квітнуть плодові дерева, що дарують надію на щедрий врожай. Птахи починають вирощувати своє потомство. Вже у повітрі відчувається справжнє літнє тепло. У народній творчості мали місце обрядові пісні «гаївки» або «маївки».
Наші пращури уважно спостерігали за співочими птахами: якщо чутно, як співають солов’ї, то буде тепло. Також в народі стежили за природою: «на цвітіння черемшини холоди вертаються». Селяни в травні починали польові робити: сіяли овес, пшеницю, льон, ячмінь.
3 травня — Федора Трихіни. Святий Федор відзначився тим, що завжди носив волосяницю (одяг з грубого волокна, який ченці одягали на голе тіло на знак смирення). В народі його прозвали Трихіною (у перекладі з грецького «трихінос» — означає «волосяний»). В цей день померлі сумують за своїми рідними.
Саме тому наші пращури йшли на кладовища, щоб вшанувати пам’ять померлих родичів. 6 травня — Юрія Теплого (Весняного). Свято встановлене на честь великомученика Юрія, який був страчений на початку IV століття. Це одне з найшановніших народних свят.
Наші предки вірили, що на Юрія весна сходить на землю. В цей день селяни обходили поля: йшли всією громадою на «жита» і там влаштовували молебень на щедрий врожай. В народі Юрія Теплого ще називали Юрієм Голодним тому, що наприкінці весни закінчувались зимові запаси закруток і заготівель. Юрій весну починає, Ілля літо закінчує.
15 травня — Бориса та Гліба. Назва свята походить від імен князів Бориса та Гліба, синів Володимира Святославовича, які були підступно вбиті у 1015 р. Князів поховали у Вишгороді у церкві святого Василя, а у 1072 році їхні мощі перенесли до нового храму, названого на їхню честь. Сільські мешканці о цій порі виконували важливі сільськогосподарські роботи. На Бориса і Гліба берися до хліба.
22 травня — Миколи Весняного (Теплого). У переказах та легендах про життя Миколи Чудотворця мова йдет про те, що він допомагав нужденним, зцілював сліпих і глухих. В народі це свято дуже шанували. Давні придивлялись до погоди: якщо наступного дня після Миколи йде дощ, то літо буде дощовим і мрячним. Вважалось, що необхідно до цього дня не висаджувати у відкритий ґрунт розсаду перцю, баклажану та помідорів, бо холоди ще не минули. Існували такі народні прислів’я: На першого Миколи не буває холодно ніколи, а на другого Миколи (19 грудня) не буває тепла ніколи.
На Миколу весняного сади картоплю. 25 травня — Вознесіння. Це свято відзначають в четвер шостого тижня, на сороковий день після Великодня. Вважається одним з найбільших церковних свят, що відноситься до числа перехідних. Свято встановлено на честь вознесіння Ісуса Хреста до Раю. В народі з цим святом пов’язано багато рызних повір'їв.
Давні вважали, що вознесенська роса має цілющу силу: може лікувати не тільки людей, а й худобу. О цій порі відбувається повний розквіт весни й природи, перехід до літнього тепла. Наші предки цього дня спостерігали за погодою: гарна погода — до щедрого врожаю. Якщо на Вознесіння дощ — то на Іллю (2 серпня) буде гроза.
26 травня — Гликерії-Комарниці. Назва дня пов'язана з іменем мучениці Гликерії. Вона мала шляхетне походження із знатного римського роду, померла за християнську віру в 172 р. Саме в цей час в природі з'являються комарі, тому в народі день назвали Гликерією-Комарницею. Гликерія прилетіла й припала до тіла.
27 травня — Сидора-Опрочника. Свято назване на честь мученика Ісидора. Він народився в Олександрії, служив у римському війську.
В 251 р. був засуджений до страти за відмову служити імператору. На Сидора селяни завжди саджали огірки. Народні прикмети говорять: якщо весь день ясний, то буде гарний врожай огірків. Теплий Сидір — тепле літо.
29 травня — Федора-Житняка. Назва свята походить від імені Феодора Освяченого, учня Пахомія Великого. Святий Феодор був освіченою людиною, мав дар усного слова, заслужив слави за прямоту суджень і незалежність думок. Помер у 368 р.
З давніх-давен, саме в цей день вшановували пам'ять святого. В народі вважали, що на Федора-Житняка наставав останній строк для посіву жита.
31 травня — Федота-Вівсяника. Свято встановлене на честь мученика Феодота Анкірського, страченого в 303 р.
Наші предки називали його Вівсяником, бо цієї пори селяни починали сіяти овес.
Давні зауважили, що коли на Федота верхівка дуба ніби в хутряній шапці, то буде добрий врожай вівса.
На дубі листя з’явилось — на врожайне літо. Кінець травня дощовий — буде мало фруктів.
