Травень... То моя любов одвічна.
Він король Весни і світлих мрій.
Я для нього геть не пересічна.
Я -- його. А він, як доля -- мій.
Нас, колись, на небі повінчали,
я в цей світ прийшла в його порý.
Все життя між жовтнями блукаю.
Все життя до нього я іду...
Він білявий. Має хвилі в косах.
Статний красень. У'смішка п'янить.
Він ховає перли в чистих росах
і дарує ружам оксамит.
Має очі, звісно, зеленаві,
кольору шовкòвої трави.
В нього руки ніжні та ласкаві,
що несуть пелюсткам білі сни.
Любить квіти. Так, він їх володар.
Цар бузковий. І король молочаї'в.
І смугастих бджіл старий господар.
Добрий друг для вічних пиріїв.
Мружиться до сонечка щасливо,
пестить луки, клумби та сади.
Видається, іноді, вразливим,
та, не вір. Він сильний, хоч куди.
Любить дощ і юні громовиці.
В нім стихія трав, квіток, води.
Ще плете вінки ( то не дурниці)
з молочаю, рясту, лободи.
В нього дім зелений на узліссі.
Справжній замок, де живе Весна,
десь в лісах, на заході Полісся,
де чатують мавки Лукашà.
Де живуть казки між болотàми
і квітує папороті цвіт.
Там, де ельфи носять телеграми
милим гномам й зàйцям на обід.
Так, він там. А ще в кущах жасмину
маже медом хліб та калачі.
Варить чай. З кульбаб плете перину,
дресерує капосних хрущів...
Як, скажи, його не полюбити?
Між півоній, дзвоників, трави
хочеться у травні вічно жити,
назбиравши зілля у торбù.
Пити чай у нього на веранді,
і під гамір, переспів пташòк,
ворожити долю по троянді,
ледь торкнувшись ніжних пелюстòк...
Травень...
30.04.2023
Людмила Галінська
