ТОЛОКА…
Колись давно, мала я ще була,
Мої батьки взялися класти хату,
Якраз тоді калина зацвіла…
Й закучерявилась акація крислата…
Привезли глини й грубого піску,
Соломи, тирси, і полови від пшениці,
І небайдужі всі прийшли на толоку,
Сусіди…- чоловіки й молодиці…
Хтось стругав «диля», хтось місив заміс,
Аж в’язли ноги у густім болоті,
А прадід воду із криниці ніс,
Й налляв у глечик, що висів на плоті…
Водою всіх по черзі напував,
Підкручуючи свої вуса сиві,
І мудро… - По дідівськи керував,
Мої батьки були такі щасливі…
Бо ж усе те робилось задарма,
Батьки тиснули кожну копійчину,
Все треба встигнути, бо як прийде зима,
То треба ж сісти у нову хатину….
Побудували...-Встигли за тепла,
Червоні двері і віконниці великі,
Все літо й осінь толока була,
А на Покрову врізали музики…
Співали й танцювали гопака,
Ті люди, що хатину валькували…
Пліч-о пліч, гурт до гурту, толока…
У ті часи так люди й виживали….
Гуртуймось, люди разом в толоку,
І не чекаймо за роботу плати…
Хай на моєму й вашому віку,
Будуть такі, які спішать допомагати…
