Той вечір почався з невинної гри -
Хто швидше домчить до зарінка.
І сукню, мов книжку,гортали вітри -
Ба де ж та найкраща сторІнка?
Про тебе казали дорослі жінки:
"Як вивірка вся.Дим та й нитка..."
Ми бігли з очей десь туди, до ріки,
А погляд тримався за литку...
А коси...Від них я увесь шаленів...
З-під них тільки блимали п'яти.
Я знав, що належати мусиш мені,
Хай мають мене розіп'яти...
Ми падали в трави і сміх пропадав
Кудись у надривистий шепіт.
Лиш ми і глибока така висота
В очах і в найпершому небі.
Я вперше вичитував все по складах,
Цілуючи кожну сторінку, ...
Ти в косах лежала така молода,
До мене нечитана жінко...
(с) Богдан Томенчук
