А що то квітці - сійся і всихай.
А що то бруньці - грій під серцем сійне.
Тобі ж, козаче, боронити край
до перемоги, бо ж родився вільним.
Бо змаленкості тут зростав твій рід
і пуп життя отут, де вріст калина.
І це східсонце підіймав ще дід,
і меч кував, і сад заклав для сина .
Колись і ти своєму скажеш: "Жий!
За віру стій і стій за Україну.
Вона ж, як мати, доки ти живий,
і ще рідніша у святу годину".
Сурмлять вітри, бо суне вража суч.
Сідлай коня - топчи сліди чужинські.
Затям назавше - сонце вище круч!
Бо і воно козаче, українське.
Полотно "Берегиня" Юрій Нагулко
