То не скульптор і не поет,
Із любові стосунки ліпила.
Поєднала їх у дует.
Поділила свої крила.
Не художник, не віртуоз
Так уміло сім’ю малювала.
І без натяків, так всерйоз,
Без останку себе віддавала.
Не актор то і не герой,
Що під серцем дитину носила;
І так щиро долі нової,
Хоч під розстрілом, не просила.
То не Бог, не митець, не творець,
Замість янголів працювала.
Середина, початок, кінець -
Вона поруч завжди стояла.
Не кумир то, не ідеал,
Підіймалася, як пружинка,
Під тривожний горя сигнал -
Пробивала усі стінки.
І не мала вона ореолу,
Хоча сяйво горіло навколо.
Не планета і не перлинка –
То була лиш звичайна жінка…
