То й не кажіть мені, не треба,
Чи буде правда просто неба,
Чи все залишиться як є…
Бо кожен відчува своє.
Залежно, що спостерігає:
Один розумне притягає,
А інший в глибу місить бруд
Й непотріб розкидає в люд…
Одні фільтрують, іншим — нащо?
Звикає борсатись ледащо,
В багнюці теплої брехні.
Так й доживатиме на дні.
Аби ж лиш сам! Та тягне інших!
Посеред душ шукає грішних.
Брехнею ліпить літачки
І тре об чисте кулачки.
Навіщо їм дощі прозорі?
Що ніби варта у дозорі,
Як можуть омивають світ.
Бо правда коле, наче глід.
Барчук Р
