Наша екошкола TGI Academy, що знаходиться в Ірпені, відома прогресивними підходами до навчання своїх студентів через проєктну діяльність, формаційну програму та менторську систему роботи. І зараз я хочу розповісти про два яскраві епізоди проєктної діяльності – надзвичайно пізнавальні та емоційно насичені поїздки на екскурсії, які відбувалися в межах проєктної хвилі Around the World «Космос. Вперед на орбіту». Можливо, хтось, як і вчителі нашої школи, шукає ті вогники, що запалять жагу до пошуку та відкриттів у своїх вихованців.
Порівняно з попередніми поїздками, дорога була однією з найдовших, адже ми вирушили в Житомир. Спочатку ми відвідали Меморіальний будинок-музей, де провів своє дитинство великий українець Сергій Павлович Корольов – геніальний учений-авіаконструктор, під керівництвом якого було здійснено перший в історії космічний політ людини, перший вихід у відкритий космос, запущено перший штучний супутник Землі та першу у світі міжконтинентальну балістичну ракету.
У музеї наші студенти-другокласники побачили інтер’єр, у якому Сергій Корольов провів перші роки свого життя: меблі та речі його родини, дитячі ліжечко й візочок, одяг та іграшки майбутнього генія, які подарувала музеєві його мама. Нам розповіли багато цікавих подробиць із життя Корольова, які дуже вплинули на формування його особистості. Хто зна, чи став би він великим авіаконструктором, якби в дитинстві дідусь не відвів його на ярмаркову площу, де за значну плату можна було зблизька побачити велику на той час дивину – зліт справжнього аероплана. Чи взагалі зародилась би у хлопця мрія про літальні апарати, якби не ті дитячі враження?.. У 1933 році після довгих старань, досліджень і роботи над кресленнями Корольов запустив свою першу ракету, яка вибухнула, протримавшись у повітрі лише 4 секунди. Якою ж була сила характеру винахідника та його цілеспрямованість – він не сприйняв цей випадок як фіаско, а ще більш наполегливо став працювати над розрахунками. Навіть звинувачення у "троцкізмі" та 6-річне ув’язнення (зокрема, 2 роки Корольов працював на колимських рудниках) не зламали конструктора. І він таки досягнув свого: перший супутник був запущений у 1957 році. Відтоді щодня о 12.00 ми чуємо по радіо сигнал цього супутника – шість коротких звуків! Як і інші мої співвітчизники, я чула ці звуки з дитинства, проте вважала їх лише сигналами точного часу. Тепер ми з класом іноді ловимо ці сигнали по радіо та невимовно радіємо, згадуючи поїздку.
Зовсім поруч із будинком-музеєм Корольова в Житомирі розташований Музей космонавтики, куди ми також потрапили. Від чудових екскурсоводів наші діти дізналися багато цікавого. Серед іншого нам розповіли про тваринок, запущених у космос у процесі досліджень: котика, пташок, черепах, мавп, курчат, пацюків, мурах, мікроскопічних членистоногих – тихоходок. Сумна історія. Добре, що діти не запитували про їхнє повернення... Також у музеї ми споглядали машину, яка 52 хвилини проводила дослідження на Венері (довше не було можливості через надвисоку температуру). Підтвердили отримані раніше на уроці знання, що вагу предмета на Землі треба поділити на шість, аби дізнатися, скільки він важить на Місяці. Побачили справжні шматочки метеоритів. Дізнались про чорнобривці, вирощені астронавтами на місячному грунті, та про перші рослини (теж квіти), які виростили на космічних кораблях: орхідеї, жоржини, нарциси. А вже пізніше з'явились цілі космічні теплиці з листям салату, редискою, помідорами черрі. За космічними технологіями навіть в Антарктиді зараз вирощують рослини в теплицях. Ми мали змогу побачити силу-силену фотографій із космічних “грядок”. Серед них – кумедні фото, на яких перший льотчик-космонавт незалежної України Леонід Каденюк доглядає за мохами та квасолею, опилює рослинки. До речі, щоб полетіти в космос, він повинен був виконати умову: з нуля на найвищому рівні опанувати біологію та вивчити англійську мову. І він досягнув потрібного результату за кілька місяців. А в цьому музеї Каденюк був аж 8 разів. Ще нас вразила історія, як напарник Каденюка, американець, узяв із собою в космос прапор України на честь усиновленого ним хлопчика-українця, що був родом із м. Дніпро. Каденюк же брав у космос "Кобзар".
Також ми бачили справжню їжу для космонавтів, яка була на липучках, щоб не відлетіла, сублімовану вермишельку, консерви, хлібні кульки у вакуумних пакетиках. Дізнались, що перш ніж прийти до нас, багато речей були винайдені конкретно для космонавтів: підгузки-памперси, маркери, соки з трубочками, липучки, енергетичні батончики, конкретно Mars, їстівні зубні пасти, перші чайні пакетики, стікери кави, ложки з довгими ручками, перші плавлені сирки, лаваші, вакуумні упаковки та інше. Всі вони з'явились спочатку на орбітальних станціях.
Дізнались, як з трьох частин ракети на землю повертається лише серединка. І знову таки, справжня обгоріла капсула зберігається в цьому музеї. Подробиці про відбір космонавтів: високих хлопців у космос не брали. Ми заглянули в ілюмінатор - жах для людей з клаустрафобією! Також чули звуки синіх китів у експонаті від Олега Скрипки. Там ціла цікава історія: для чого, чому, навіщо в цьому музеї... А ще ми нюхали запах Місяця! І це не гумор. З 380 кг місячного грунту зробили екстракт-витяжку. І вуаля! Мені це нагадало за ароматом забродивший кавун). А витяжка: чим пахнуть скафандри - це таке собі задоволення: порох, ґума, на кілька днів замкнений простір СТО.))
Неймовірний музей, переповнений картинами відтворення світу та справжніми експонатами, що пережили справді вогонь і мідні труби!
Повернувшись до школи ми гарно провели рефлексію. А на Мейкерстві виготовляли своє бачення макету Місяця у безмежному космічному просторі.
Друга поїздка була в Київський Планетарій.
✨ Спочатку ми переглянули український фільм "Космічна вікторина", за допомогою якого студенти дізнались більше про нашу Сонячну систему. На жаль, про цю частину екскурсії я мало зможу розповісти. Наші дітлахи весело поїдали попкорн, а вчителі відчули себе на зорельоті стюардесами з важливою місією: "Не залишити голодними своїх астронавтів". 😃
✨Потім був іспанський мультфільм "У пошуках нової Землі". 🚀🌍 Дізнались про екзопланети - існування планет поза нашої Сонячної системи. Наприклад, найближчу до нас Демідій. Для мене було цікаво дізнатись про виявлення інших планет різними методами: транзитною фотометрією, до речі, гарно показали в чому вона полягає і як планета проходить перед зіркою та стає видимою. Та другим методом: ефектом Доплера, що полягає у вивченні звука і світла. Чи є на цих планетах життя або хоча б умови для цього: світло, вода, атмосфера зі значним тиском, чи є магнітосфера, атмосфера, щоб захищати планету? Стільки умов мають зійтися. Може десь там далеко і є зірка схожа на наше Сонце, але ще й планета, як наша, вкрита океанами... Хто знає... Поки що це все питання без відповіді...
✨Після фільмів діти потрапили на оглядову екскурсію, переглянувши цікаві експонати Планетарію. Екскурсоводи, одягнені у скафандри космонавтів, були неймовірні. Розповіли нам про машину, яка і проєктувала все в кінозалі - це Планетаріум. Потім загадували бажання біля макету місяцехода, пропонували дітям відшукати сузір'я під яким вони народились. А ще бігали у пошуках зайця та в проміжках постійно знаходили цікаві локації і фотографувалися.
Після екскурсії провели рефлексію, де діти розповіли, що їм найбільше сподобалося. Поділюся з вами записаними відповідями: сподобалось їхати в автобусі, купувати сувеніри, навіть бути в метро під час тривоги, самі мультики, вікторина з питаннями, попкорн в кінозалі, шукати та ставати біля своїх знаків зодіака під час екскурсії. 🙂 Сказали, що щасливі.
Я похвалила наших дітлахів за дорослішання і краще поводження під час поїздки, їх допитливість і зосередженість. А сама, ідучи дорогою додому все думала: так, ми не можемо поки що літати на інші планети, як в одну з країн нашої рідної Землі. Але ми маємо можливість мріяти та дивитися на це неймовірне зоряне небо. До літа вже й рукою подати, а влітку вони такі яскраві...
А з мрій та дій і починається нова історія...
Їдьте і не сумнівайтесь!
А ми і далі з нашою TGI Academy будемо працювати над цікавими проєктами та запалювати вогники захоплення космосом у наших вихованців. 🙂