Заворожена полем іду,
За собою літо веду,
А воно мені квіти дарує,
Кольорами серце чарує.
Поміж стежки волошки рясніють,
І ромашки на сонечку мріють,
Пломеніє жовтець ясноокий,
Іван-чай росте невисокий.
В'язель, мак, конюшина, льон,
Гарних квітів просто мільйон.
Всі воно особливі й гарні,
Літні дні у квіти вбранні.
Тетяна Прокофʼєва.
