Терапія сенсорної інтеграції призначена поліпшити здатність дитини до впорядкування і модуляції сенсорних сигналів, сприяє формуванню адаптивних відповідей, розвитку моторного планування і, як наслідок, в подальшому покращити функціонування дитини в повсякденних ситуаціях. Даний вид корекційної роботи пропонує нове розуміння причин поведінкових порушень дитини і знайомить з новими стратегіями підвищення концентрації уваги, мотивації та комунікації. В цілому, завдання даного напрямку – допомогти дітям навчитися використовувати свої сенсорні системи для щоденної взаємодії, яку вони, зазвичай, не дуже добре переносять і допомагає їм звикнути до предметів або явищ, які вони не можуть терпіти.
Терапевтичне втручання, засноване на принципах сенсорної інтеграції, сприяє взаємодії з дитиною і спонукання її до діяльності і активності, що носять природний характер. Задоволення від рухів під час терапевтичного заняття допомагає мотивувати дитину і сприяє глибшій обробці сенсорної інформації. Завдання даного втручання не тільки стимулювати адекватну реакцію на відчуття, але і впливати на взаємини з людьми, як дорослими, так і дітьми.
Все це покликане заповнити відсутність тих навичок, які діти в силу особливостей розвитку недоотримали в сенситивний період. Зниження чутливості до подразників або, навпаки, насичення сенсорного голоду допомагають відновити рівновагу і не витрачати сили і енергію на захист від впливу навколишнього середовища. А значить - розвиватися швидше, активніше і гармонійніше.
Завдяки терапії сенсорної інтеграції людина здатна створювати комфортні для себе умови, які допоможуть їй в боротьбі з проблемною ситуацією. Також терапія може сприяти подоланню порушень сенсорного сприйняття. Терапія проходить на основі сенсорної діагностики.
Терапевтичне втручання повинно включати в себе посилені вестибулярні, пропріорецептивні і тактильні відчуття, які мають практичне значення для поліпшення обробки відчуттів ЦНС. На занятті фахівець може запропонувати дитині бинтування еластичним бинтом кінцівок і тіла для поліпшення пропріоцептивних відчуттів, обтяжувачі і притискання (напр. «Свізер», сенсорні обятжені жилети, ковдри, накладки).
Вестибулярна система розвивається за допомогою двох основних вправ. Гойдання – збагачування простору різноманітним обладнанням, що забезпечує можливість для розгойдування та обертання - організація гри, у якій діти мали б змогу бігати по колу, крутитися на каруселі, кружляти в парах.
Розвитку вестибулярного апарату сприяють вправи на гойдалках, батуті, гімнастичному м'ячі і балансирах. Тактильну чутливість врівноважують за допомогою вправ з різними сенсорними матеріалами (крупи, фарби, пластилін, тісто, піна для гоління і т.п.).
В корекції сенсорних порушень пропріоцептивної системи потрібно виконувати рухи, що приводять до стискання суглобів (як при штовханні чогось важкого) або до їх розтягування (як при висінні чи підтягуванні на поперечині). Пропріоцептивні відчуття виникають під час стискання, обіймів, напруження частин тіла (рук, ніг, плечей), кидання великого м'яча — фітбола, скорочення, розслаблення м'язів при виконанні стрибків (на батуті, фітболі, з бордюра, з лавки, на двох ногах та на одній).
Для занять використовують сенсорне обладнання: роликові дошки, гойдалки-підвіси (колодка, тарілка, платформа), балансири, "міжпівкульні" дошки, фітболи, тактильна доріжка «рівновага», «морські камінці», сенсорні панчохи, обтяжені сенсорні жилети, набір сенсорних м’ячів, м’ячики-антистрес, комплект терапевтичних м’ячиків, ігрові тунелі, м’який плюшевий лабіринт з кулькою, тренажер «Сквізер», «Перекотиполе», прозора чаша-балансир тощо.
