Рідна хата
Мене матуся принесла
В маленьку хату край села.
Мене ростила, годувала,
У теплі речі зодягала.
А час минав, і я росла…
І виросла ( хоч край села).
Уже в дев’ятому навчаюсь,
Хатинку рідну, сподіваюсь,
Назавжди в пам’яті лишу,
У Бога сили попрошу…
А ще благатиму я щиро
Вкраїні спокою і миру,
А батьківський святий поріг,
Щоб був для мене – оберіг,
Теплом родинним зустрічав,
Добром й любов’ю напував.
Батьківський поріг
Ця рідна хата і поріг батьківський,
Цей отчий дім любові і тепла
Так серце гріє доньчине й синівське,
Де би людина в світі не була!
Ці ніжні мальви, що завжди квітують,
І чорнобривці в маминім саду
На серці біль найдужчий затамують,
Загоять рани й відведуть біду.
Вертатиму сюди з доріг далеких.
Летітиму чимдуж з чужих країв,
Бо так чекають на даху лелеки
І люблячі серця моїх батьків.
Сюди прийду і на порозі стану,
Обтрушу порох сивий із чобіт,
На мальви і наружу лиш погляну –
Забуду втому пройдених доріг.
Люблю тебе безмежно, рідна хато!
Ти мій найліпший в світі оберіг.
Бо доти ще людина є багата,
Допоки рідний жде її поріг. ( Марія кіпчинець)
Маленька Батьківщина
Без тебе мріяти не можу,
Без тебе серце не тремтить,
Без тебе, мабуть, все довкола
Чуже своїм стає на мить.
На кілька днів лише покину,
На кілька років залишу
Тебе, маленька Батьківщино,
Бо лиш тобою я живу.
Пообіцяй мені, будь ласка,
Пообіцяй, що розцвітеш.
Як приїжджатиму з навчання,
Мене своєю назовеш.
Я ж пам’ятатиму про тебе,
Я ж цінуватиму завжди
Село, в якому народилась,
І де живуть мої батьки.
Мова мого серця
Батьківська мова серцю наймиліша,
Відгомін її лунає завжди.
В цвітінні квітів в пору найтеплішу,
В пориві вітру посеред зими.
У щебетанні птаства голосного,
Коли природа будиться зі сну,
І у струмка дзюрчанні весняного
Я чую пісню мови голосну.
Її, як матір, треба шанувати,
Вивчати кожне слово, кожен звук,
І кожне правило, як догму пам’ятати,
А вже тоді – до інших йти наук.
Своє цінуймо, бережім і знаймо,
Своє любім, а потім вже й чуже.
Вкраїні серце й душу віддаваймо,
Тоді і Бог Вкраїну збереже. (Марія Кіпчинець)
Говоріть українською
Говоріть українською, люди,
Живете ж бо на нашій землі.
Солов’їная мова хай буде
У рідній моїй стороні.
Говоріть українською скрізь
Хай у світі відлуння дзвенить.
Скарб цінуй – до чужого не лізь,
Хай він піснею в серці бринить.
Говоріть українською сміло
І пишіть, і читайте книжки.
Вчіть її ви старанно і вміло,
Українцями будьте завжди!
Неньці Україні
Заради тебе я навчаюсь,
Заради тебе я творю,
Бо на майбутнє сподіваюсь
Дістать з небес тобі зорю.
Збираю перли по краплині,
Щоб їх усіх тобі віддать.
Знання збираю по зернині,
Щоб ниву рідну засівать.
Я лиш для тебе, нене, мрію,
І лиш тобою я живу.
Заради тебе все зумію:
Себе в офіру принесу.
