Бабуся плаче…
Минуле навіває смуток,
Бабуся плаче, згадує роки.
І весь цей біль, згорнувши в жмуток,
Проносить із собою крізь віки.
Бабусенько, скажи чому сумуєш,
Чому сльоза блищить в очах,
І що ти гірко так міркуєш,
Що ж приховалось на вустах?
Дитя моє, тяжкі часи були,
Молитись нам не дозволяли
І храм, який стоїть в селі,
Нещадно й люто руйнували.
З церков виносили ікони,
З святинь робилися склади,
А де ж мораль, які ж закони?
Моя онученько, суди.
Сама ти бачиш, бо зі мною
До Храму щонеділі йдеш.
Душа лишається сумною:
Нова є церква, молодь де ж?!
Церковця серед села
На пагорбі серед села
Церковця мило споглядає,
Неначе ясная зоря,
Із висоти чогось чекає.
Це дім і Віри, і Надії,
Будівля завтрашнього дня,
Туди летять всі наші мрії
Разом з молитвами щодня.
Там стіни пройняті любов’ю
І свічка спокою палає,
Там скроплено святою кров’ю,
Всевишній там серця єднає.
Вдивляюсь в купол золотий,
Духовно трішечки зростаю.
Спішу до Господа у Храм святий
І пісню гучно заспіваю.
На Ясній горі
Теперішнє багате на святині
Відновлені, збудовані і нові.
Їх дух у кожній, мабуть, є родині,
А спокій - у Господнім слові.
І знову піднімусь на Ясну гору,
Молитимусь за мир в монастирі.
Я свою душу вилікую хвору,
Адже святе це місце на землі.
Красу цю неможливо описати:
Як промінь сонця лине із небес
До купола Ротонди, й сяйво-диво
Породжує знов чудо із чудес.
Відлуння дзвонів грає над горою,
Прохання людські Богу несучи.
Марія-Мати кличе за собою
На постаменті вічно стоячи.
Стражники добра
Душа народу, то, напевно, храми,
Золотоверхі стражники добра.
Тут хвалять Бога дивними піснями,
Тут віра у любов завжди жива.
Сюди спішить людина на молитву,
А чи покаятись у скоєних гріхах.
Лишає світу суєту й гонитву,
Шука розради в золотих верхах.
Багата Україна на собори,
На просто храми, на монастирі.
Хвалу підносять Богу світлі хори,
На небі тішаться і янголи, й святі.
Багата Україна на духовність:
Ще люди пам’ятають дотепер
Всі заповіді і слова церковні,
А дух добра понині тут не вмер.
Майбутня твердиня народу
Я вірю в світло, вірю у майбутнє:
Підніметься духовність до небес
І змінить світ свою гріховну сутність,
Щоб і Христос, і Храм святий воскрес.
Засяють всі ікони пресвятії,
До Бога підуть тисячі людей.
Мала церковця чи свята Софія
Збере до себе і старих, й дітей.
Відродиться душа мого народу,
Твердинею для неї стане храм.
І буде так від роду і до роду
На радість друзям й лихо ворогам.
