Тема: «Освіта для всіх: сучасні парадигми освітньої інклюзії»
В умовах сучасного швидкого розвитку інклюзивної науки у звязку із стрімким зростанням населення, яке потребує необхідної допомоги і підтримки, як педагогічної так і психологічної, інклюзивна освіта змінюється, пристосовується і інтегрується. Якщо раніше дітей з спеціальними освітніми потребами ізольовували від загальних закладів освіти і направляли в спеціалізовані школи, то на сьогоднішній день ми можемо спостерігати позитивну статистику інтеграції дітей з ООП до закладів освіти.
Серед дітей з особливостями розвитку є діти зі складними, комплексними порушеннями в розвитку. Характерним для таких дітей є те, що первинний дефект у них пов’язаний не з одним, а з рядом факторів, тобто виявляється поєднання повного або часткового випадіння функцій різних аналізаторів, наприклад слухового і зорового, або поєднання сенсорної (лат. sensus — чуття, відчуття), тобто пов’язаної безпосередньо з відчуттям, та інтелектуальної недостатності.
Підвищену увагу до цієї (відносно невеликої) категорії дітей останнім часом можна пояснити подальшим розширенням диференційованого підходу до навчання й виховання дітей з особливими освітніми потребами, а також тенденцією до кількісного збільшення цієї категорії.
У дефектологічній практиці зустрічаються також діти з поєднаними порушеннями — розумово відсталі сліпоглухі; діти з порушеннями опорно-рухового апарата в поєднанні з порушеннями органів слуху або зору тощо.
За допомогою тісної співпраці інклюзиного ресурсного центру і закладів освіти (педагогів, вихователів, асистентів, медичних працівників, команли психолого педагогічного супроводу - психологів, реабілітологів і дефектологів) здійснюється якісна корекційна робота в умовах закладів освіти і діти мають можливість соціалізуватися в суспільстві.
На сьогоднішній день діти навіть з комбінованими мають змогу інтегруватися в заклади освіти за допомогою комплексної роботи: ІРЦ, КППС, асистентів, педагогів керівників навчальних закладів. З-за допомогою цього протятом років збільшилась кількість груп, класів і дітей яких охоплює інклюзивне навчання. Офіційні дані МОН - охоплення дітей з ООП наведено в таблиці 1.
Навчальний рік | Кількість учнів з спеціальними освітніми потребами | Кількість інклюзисних класів |
2020 – 2021 | 25078 | 18681 |
2021 – 2022 | 32686 | 23216 |
2022 – 2023 | 33861 | 24995 |
2023 – 2024 | 40354 | 29321 |
2024 - 2025 | 47610 | 33397 |
Таблиця 1.
Зарубіжний досвід інклюзивної освіти США. Право дітей на інклюзивну освіту закріплено на законодавчому рівні. Вирішальним документом у цьому питанні став Закон «Про освіту осіб з ООП» (IDEA) — Individuals with Disabilities Education Improvement Act (1990), у якому вперше було замінено поняття «дитина з інвалідністю» на «дитина з ООП» і визначено принципи надання інклюзивних послуг:
Безоплатне здобуття освіти відповідного рівня, а саме:
• здобуття освіти за рахунок держави відповідно до стандартів департаменту освіти штату;
• розробка індивідуальних освітніх планів;
• розробка освітніх програм, які відповідатимуть ООП кожної дитини.Належне оцінювання можливостей і досягнень дитини:
• оцінка наявності у дитини ООП;
• розробка стратегій оцінювання, що включає функціональні порушення, академічні труднощі та особливості розвитку;
• планове оцінювання досягнень дитини з ООП кожні три роки.Розробка індивідуального навчального плану:
• залучення міждисциплінарної команди фахівців;
• залучення батьків і дитини з ООП;
• щорічний перегляд плану з метою вдосконалення чи внесення суттєвих змін до програми навчання.Створення сприятливого освітнього середовища:
• пристосування шкільних приміщень до потреб дітей з ООП;
• навчання дітей з ООП разом з однолітками в одному класі;
• залучення дітей з ООП до уроків музики, малювання, фізкультури, шкільних екскурсій і позашкільних занять;
• створення особливих умов для лікування чи постійного перебування дитини з ООП у школі;Участь батьків у прийнятті рішень:
спільна участь батьків і дітей у розробленні та перегляді індивідуального навчального плану;
Для американської освітньої системи характерна обмежена кількість спеціальних шкіл; відповідно до федерального закону пріоритет надається навчанню в загальноосвітніх закладах. Під час зарахування дитини з ООП шкільна комісія (директор, психолог, шкільний лікар тощо) та профільні спеціалісти (окуліст, логопед, хірург та ін.) встановлюють наявність і характер ООП.
Республіка Австрія. До 80-х років ХХ ст. у країні діяла система спеціальної освіти зі спеціальними школами (для дітей з порушеннями зору, слуху, ОРА, інтелектуальними, емоційними та комплексними порушеннями розвитку). У 80-х роках розпочався громадський рух за рівноправність в освіті. У 1983 році було започатковано пілотний проєкт інтегрованого навчання за участі Міністерства освіти, науковців, закладів загальної та спеціальної освіти.
Реалізовувалися чотири моделі інтегрованого навчання:
• Інтегровані класи: 20 учнів, з них чотири з ООП; працюють учитель і спеціальний педагог; діти навчаються за ІПР.
• Взаємодіючі класи: окреме навчання у ЗЗСО та спеціальних класах зі спільною позашкільною роботою.
• Малокомплектні класи: 6–11 учнів (переважно із ЗПР).
• Звичайні класи: учні з ООП, їхні батьки та вчителі користуються додатковими спеціальними послугами шкільних консультантів. Наразі функціонують центри спеціальної освіти, що відповідають за навчання дітей з ООП. До їхніх повноважень належать оцінка дітей з ООП, навчально-методична допомога вчителям, консультації батьків, проведення семінарів і тренінгів, міжгалузева співпраця. У кожному закладі з інклюзивним навчанням працює команда психолого-педагогічної підтримки, яка визначає ООП школярів і надає спеціальні освітні послуги.
Фінляндська Республіка. Інклюзивна освіта передбачає створення диференційованого освітнього середовища, коли один клас поділено на дві групи: учні з типовим розвитком та учні з ООП. Викладання здійснюють два вчителі (іноді долучається спеціальний педагог або асистент учителя). Кількість учнів у такому класі може досягати 25, а також існують спеціальні класи до десяти учнів для дітей із тяжкими або комплексними порушеннями; з ними працюють два-три спеціальні педагоги й асистент учителя. Кожна дитина з ООП має індивідуальний план навчання.
Список літератури:
Міністерство освіти і науки України. (2020–2025). Офіційні статистичні дані щодо охоплення дітей з особливими освітніми потребами інклюзивним навчанням (2020-21–2024-25 н. р.).
Сполучені Штати Америки. (2004, зі змінами). Закон «Про освіту осіб з інвалідністю» (IDEA) §1400 і далі.
ЮНЕСКО. (1994). Саламанкська декларація та Рамкова програма дій щодо освіти осіб з особливими потребами.
Федеральне міністерство освіти, науки і досліджень Австрії. Інклюзивна освіта в Австрії: правові засади та моделі.
Національне агентство освіти Фінляндії (EDUFI). (б. р.). Підтримка учнів у базовій освіті: рівні підтримки, індивідуальні плани та співпраця фахівців.
