Оперні окуляри, також відомі як театральні біноклі або біноклі Галілея, — це компактні пристрої оптичного збільшення малої потужності, які зазвичай використовуються під час перегляду вистав у театрі опери та балету.
У XVIII столітті, коли відкриваються лондонський «Ковент-Гарден», Великий театр у Бордо, «Ла Скала» у Мілані, а відвідування опери і театру входить у повсякденне життя вищого товариства, оптичні прилади стають незамінними під час перегляду вистав.
У 1825 році П’єр Лем’єр винайшов центральне колесо фокусування, яке допомогло вдосконалити конструкцію, і народився оперний бінокль. Щоб догодити публіці, майстри починають застосовувати для його оформлення коштовні матеріали — слонову кістку, дорогоцінні метали, рідкісні камені, перламутр, фарфор та емаль, гравіювання. Вишукане оздоблення перетворювало ці «дива техніки» на справжні витвори декоративно-прикладного мистецтва, ремісникам доводилося вирішували складні художні завдання. Тож певний час театральні біноклі були не просто модним аксесуаром, а предметом розкоші.
Елегантний пристрій дає відчуття, що ви прямо на сцені, дозволяє побачити все, до дрібниць. Жести, вирази, знаки порозуміння між акторами. Одним словом, якщо дивитися на все через лінзи оперних окулярів, то не пропустиш жодного зітхання.