Тче нам мереживо красуня-осінь,
І золотом вкриває небокрай.
Легенький вітер листячко розносить,
Даруючи землі барвистий рай.
В садах червоні яблука сміються,
На сонці золотіє виноград.
Журавлики у вирій вже несуться,
І осінь розсипає свій наряд.
Туман пливе над лісом і полями,
Сріблясті роси сяють на траві,
А тихий ранок пахне споришами,
Та теплоту несе моїй душі.
Тче осінь дні із сонця і печалі,
І кожен лист лягає на поріг,
Щоб ми красу її не забували,
Та зберегти у серці кожен зміг.
( Л. Медина.)