Тарас Шевченко: чому він став поетом №1 в Україні та чи справді ми його знаємо

Тарас Шевченко: чому він став поетом №1 в Україні та чи справді ми його знаємо

Тарас Шевченко – писав вірші, малював картини, кріпак, якого викупили, за свою поезію відбував заслання, невдовзі після нього помер.

А ще – встиг дістати не одне покоління школярів, яких змушували вчити напам’ять вірші "Кобзаря" й зганяли на лекції/свята/концерти про поета, не пояснюючи суті.

Та чи знаємо ми насправді, хто він, і чому став поетом №1 в Україні?

До Дня народження Тараса Григоровича ми спробували з’ясувати це з допомогою доктора філологічних наук, завідувача відділу шевченкознавства Олександра Бороня та наукового видання "Моя Шевченківська енциклопедія" професора-літературознавця Леоніда Ушкалова.ЯКИМ ЗНАЛИ ШЕВЧЕНКА ЙОГО СУЧАСНИКИ

Він любив весну, рибу, і рибалити.

Смакував каву, найбільше – по-віденськи: не міцну, зі збитими вершками.

Любив сало і борщ. Улюбленим був борщ з сухими карасями, свіжою капустою і приправами.

А ще – страшенно любив дітей. Мемуарист Олександр Афанасьєв-Чужбинський, згадуючи спільні з Шевченком мандри Україною, писав, що поет не раз сідав з дітьми прямо на сільській вулиці, починав розказувати їм казки, співати малечих пісень або робити пищики.

У Новопетровському укріпленні, де поет опинився після другого арешту в 1850 році (через донос зі звинуваченням у тому, що носив цивільний одяг, писав і малював), його улюбленицею стала Наталочка - мала донька коменданта Іраклія Ускова.

– Поет міг годинами говорити з нею тільки їм обом зрозумілою мовою, робив їй вудочки, кошики і співав пісень – то сумних, то веселих.

Мабуть, сумні більше западали в дитячу душу, бо Наталочка, не вміючи вимовляти "Тарас Григорович", звала поета "дядя Горич", – на що той відповідав: "Достеменний Горич, моє серденько", – пише Леонід Ушкалов.

У молодості Шевченко був богемним чоловіком: сьогодні у нього є багато, завтра – нічого, розповідає Олександр Боронь.

Гроші до нього приходили і йшли. Він малював акварельні портрети, скажімо, за 10 рублів (тоді великі гроші), а іноді не мав нічого, крім чаю.

Шевченко любив малювати автопортрети. Його приятель Броніслав Залеський згадував, як одного разу поет робив свій портрет, дивлячись у відро з водою, бо іншого дзеркала під час експедиції у пустелі не було. Загалом Тарас створив понад 30 автопортретів.

– Шевченко сам свідомо культивував свій образ. Він ішов у фотоательє, які тільки тоді відкривалися, вдягав кожужок з мерлушок, смушеву шапку, і так позував перед фотографом з друзями.

Потім з цих фотографій він робив офорти, виставляв в Академії мистецтв, що от я такий, – каже Боронь.

Шевченко зізнавався у щоденнику, що має "незворушну хохлацьку впертість". Інші люди теж це зауважували.

Також поет обожнював театр, навіть брав участь у кількох аматорських спектаклях. Після одного з них до нього підійшов комендант Новопетровського укріплення (Шевченка примусово заслали туди служити солдатом) Антон Маєвський:

– Щедро тебе, Тарасе Григоровичу, обдарував Бог, – сказав офіцер, – ти і поет, і художник... та ще, як з’ясувалось, і актор. Шкода тільки, що не дав Він тобі щастя!

ЧОМУ ШЕВЧЕНКО СТАВ ПОЕТОМ №1 В УКРАЇНІ

– Загальновідомо, що він геніальний поет. І рівень його поезії настільки орієнтував читачів того часу, що всі визнали його авторитет.

Подальший розвиток української літератури на десятиліття визначився впливом Шевченка, – каже Олександр Боронь, і додає, що ціле сузір’я поетів підпало під вплив його поезії і не могло з цього зачарованого кола вийти.

Іван Франко називав їхні твори "паперовими квітами Шевченкової поезії". Найяскравіший приклад – Юрій Федькович.

Друга причина першості Шевченка: він був засланий і став уособленням спротиву українського народу, "батьком нації", додає науковець.

Ще в часи життя Шевченка його "Кобзар" зачитували до дірок, каже Боронь:

– Багато хто з українських панянок вивчав українську мову, щоб читати його поезію. Вона мала свій чар.

"Кобзар" тогочасна цензура встигла "почистити", але поширювалась позацензурна поезія:

– Шевченко сформував, підніс свого читача. І так поступово творився культ, на який накладались легенди і перекази.

Наприклад, що поет не помер, що визволить народ з кріпацтва, що цар дав кріпакам волю тільки через нього.

Секрет Шевченка – у позачасовості. Мало поезій переживають свій час, розповідає дослідник.

– Відкрийте поезію Шевченка – написана ніби зараз. Дивуюся, як написано так узагальнено і містко, що можна будь-коли його читати і це буде накладатися на будь-яку політичну ситуацію.

Якщо воно актуальне досі – це свідчить про його майстерність. Промовистий приклад – "На Великдень на соломі".

Це розповідь про те, як діти хваляться обновками, і тільки сирота мовчить, бо не має чим похвалитися. А потім каже: "А я в попа обідала". І закінчується вірш.

Він хапає за серце тоді, коли знати тодішні реалії.

Чому сирітка цим хвалиться? Бо священик безкоштовно давав обід старцям і сиротам. І ніхто з дітей, крім сирітки, туди не міг потрапити. Це наївна похвала сирітки ще більше вражає. Ми розуміємо жахливе становище цієї дитини.

Вірші, та й інші твори останніх двох століть, уже потребують пояснення певних слів і контексту, щоб сучасники зрозуміли.

І в школі до цього треба готувати і пояснювати, каже науковець.

– Ми хочемо акцентувати на літературній вартості Шевченка, на його майстерності, – каже Боронь. – Про це чомусь забувають. Почніть читати – і вас не відпустить.