Такий пейзаж, така ось коловерть -
То день народження, то смерть,
То дощ, то сніг, а то і кучугури.
То ліса із верби, то поруч мури.
Така палітра. Все тут вперемішку.
Хто їсть ікру червону, хтось лемішку.
Хтось кається щоденно й далі грішить.
А хтось покорою Ісуса тішить.
Такі реалії. Такі думки в неділю.
Чи ж виклики усіх стихій осилю.
Чи не впаду біля самого дому.
Чи не відчую совісті судому.
А воно з кожним днем все більш весніє.
Дарма що з неба сіє сніжок, сіє.
Але і мерзне, шерхне, слизне, тане
І проглядає сонечко весняне.
І вже то китиці висять, то лізуть котики.
І так багато в паростках еротики.
І пахне від берези лише цнотою.
Вкривається садочок позолотою.
Бо то підбіл і гіркий молочай
Гукають нас попити з ними чай.
Бо то весна шалена, ураганна
Йде на підборах, як шляхетна панна.
А я міркую - буду чи не буду.
Чи розтовчу зимову в полі груду.
Чи подолаю в кісточках ниття.
Таке життя...
Г.Потопляк.
