Перш ніж дати визначення панічному розладу, потрібно розібратися, що ж таке панічна атака. Панічна атака (ПА) – це раптовий напад сильного страху, який досягає максимуму протягом десяти хвилин і супроводжується хоча б чотирма з таких симптомів:
почуття посиленого чи прискореного серцебиття;
тремтіння/озноб;
відчуття утрудненого дихання/задишка;
страх задихнутися;
запаморочення, відчуття нестійкості;
підвищене потовиділення;
припливи холоду чи спека;
біль чи дискомфорт у грудях;
нудота;
страх смерті;
почуття нереальності того, що відбувається (дереалізація/деперсоналізація);
страх втратити контроль або збожеволіти.
Це не вичерпний перелік симптомів. У деяких людей можуть бути й інші рідкісні симптоми, хоча страх, як правило, є завжди. Буває, що симптомів менше, або вони можуть мати невисоку інтенсивність. Це ще можна називати панічною атакою (ПА), але з обмеженою кількістю симптомів.
Панічний розлад (ПР) можна діагностувати при періодично повторюваних та несподіваних панічних атаках. Якщо при цьому протягом місяця після панічної атаки людина продовжує відчувати: (а) стійке занепокоєння, що вона повториться; (б) хвилювання з приводу її наслідків («серцевий напад, задихнуся, збожеволію»); (в) присутні суттєві зміни поведінки, пов’язані з панічними атаками («уникаю місць та ситуацій, де може статися ПА»).
За деякими даними, панічні атаки трапляються у 30% людей протягом життя. Поодинока ПА за своєю суттю є крайнім ступенем вираження реакції нашої системи тривоги «бий/біжи» і не говорить про якісь порушення. Ризик виникнення ПА підвищується у стресових для психіки та організму умовах. Наприклад, воєнні дії, недавнє розлучення, хвороба, (коли присутня температура і слабкість, але людина може ще не знати, що захворіла), підвищена відповідальність, похмілля, втома, втрати або невдачі можуть спровокувати ПА.
При цьому часто навіть після нападу панічної атаки у багатьох людей не розвивається ПР. Чому ж так? Річ у тому, що розвитку ПР сприяє не сам факт ПА, а яке значення людина надає цьому стану і, що надалі вона починає робити, щоб «врятуватися» від повторення панічної атаки та її наслідків.
ПР буває з агорафобією та без. У разі ПР з агорафобією є, як у випадку з Євгеном, уникнення різних місць та ситуацій: не ходити до магазинів, спортзалу; часто також зустрічається відмова від метро, громадського транспорту, особливо якщо перша ПА трапилася там. Але може бути й ПР без агорафобії, де людина не уникає будь-яких місць, а формує інші види захисних стратегій (наприклад, прийняти заспокійливі, сісти, спертися на щось, коли стало погано тощо).
Панічні атаки можуть траплятися за різних видів тривожних розладів. Оскільки пікові підйоми тривоги можуть відбуватися і при фобіях, і при сильних переживаннях на тлі генералізованого тривожного розладу (ГТР), це може виливатися в повноцінні ПА з яскраво вираженими симптомами. Проте відмінною особливістю ПР буде те, що людина боїться самої панічної атаки та її наслідків. За інших видів тривожних розладів фокус страху буде інший, а ПА, у такому випадку, перед усім є симптомом високої тривожності.
При розладі тривоги про здоров’я (іпохондрії) присутні сильні переживання про здоров’я, страх хвороб, смерті та може супроводжуватися ПА. При ПР люди також можуть боятися померти від серцевого нападу або інсульту, а також у випадку з іпохондрією проходити численні медичні обстеження. Але цей страх виникає саме в момент ПА та пов’язаний лише з ними. Люди, які страждають від іпохондрії, переважно мають страх перед віддаленими та довгостроковими негативними наслідками (наприклад, померти від раку).
Висока соціальна тривога (соціофобія) також може переростати в ПА, але саме соціальна ситуація (страх зганьбитися, отримати негативну оцінку/засудження оточуючими) є для людини тривожним/небезпечним, а не сама ПА як така. При соціофобії ПА запускаються думками про можливість сказати дурість або якось не так повестися. У людей з ПР, переживання виникають через страх перед панічними атаками, їх фізичними симптомами та наслідками. У людей з ПР панічні атаки трапляються в різних контекстах та ситуаціях, а не лише в соціальних ситуаціях, як за соціофобії.
Деякі види фобій як, наприклад, клаустрофобія (страх перед переповненими чи закритими місцями (напр., кінотеатри чи ліфти), може призводити до уникнення громадських місць, як і за ПР. Щоб розрізнити необхідно зрозуміти, чого саме людина побоюється. При клаустрофобії це, як правило, страх задихнутися або неможливості втекти з ситуації та загинути (у натовпі чи ліфті), при панічному розладі людина буде боятися цих місць, тому що там може статися ПА, і якщо вона станеться, то не вдасться негайно вибратися і врятуватися від наслідків ПА.
У людей з генералізованим тривожним розладом (ГТР) теж іноді трапляються панічні атаки, але діагноз ПР передбачає наявність постійних переживань про панічні атаки, їх повторення та наслідки. А при ГТР людина має багато переживань на різні теми, а не тільки про панічні атаки.
Для посттравматичного стресового розладу (ПТСР) характерна тривога через специфічну травматичну ситуацію, в якій сталася травма, та симптоми уникнення нагадування про травматичну подію. Травматична подія, що трапилися в певній ситуації, може викликати сильну тривогу, аж до рівня ПА, і уникнення потрапляння в схожі ситуації або зіткнення з тригерами (усім, що може асоціюватися з травматичною ситуацією). Знову ж таки, як і у випадку з іншими тривожними розладами, фокус тривоги при ПР та ПТСР буде різним. За першої – страх ПА та її наслідків, за другий – страх виникає через побоювання повторення пережитого травматичного досвіду у подібній ситуації.
Панічний розлад не схожий на обсесивно-компульсивний розлад (ОКР), адже не супроводжується нав’язливими думками та ритуалами, але й при ОКР можуть виникати панічні атаки на тлі високої тривоги. Деякі форми ОКР (страх заразитися) можуть змушувати людину уникати певних місць.
