Так пахнуть твої руки, мамо,
Медами, молоком і хлібом!
Роки ідуть, а все ж так само
Біжу, рідненька, твоїм слідом.
В твоїх руках, матусю, ласка
І милість, як в самого Бога.
Живи до сотні літ, будь-ласка!
Не знай ні горя, ні тривоги.
Твої обійми гріють душу,
А серце щире і хоробре.
Я, мамо, Землю з місця зрушу,
Аби тобі жилося добре!
© Людмила Степанишена
