Так хочеться це сказати:
Я вдячна Тобі, солдате!
Бо сплю у своїй постелі,
Їм тістечка й карамелі,
І дихають вільно груди,
Не треба втікати нікуди...
Вдягаю розкішні блузи,
Прислухуюся до музи.
Милуюся квітами зранку,
Й на вікнах у мене фіранки,
І кава пахуча в горнятку,
І мирно спить моє дитятко.
Так добре, так мирно і тихо,
Бо Ти відганяєш лихо.
Бо Ти там не спиш ночами,
Мов янгол стоїш над нами,
Над затишком в нашій хаті,
Жахіття стримуєш кляті.
І не впускаєш до мене
Те лихо страшне, вогнене...
Борониш Ти Україну,
Щоби не стала руїна,
Щоби майбутнє мали,
Щоб українців знали!
І вірю, катам не сила,
Твої обламати крила.
Вернися живим, солдате,
Чекає ж бо батько й мати,
І діти малі й кохана...
Яка ж то ця мить чекана...
Повернешся, я це знаю.
Герої ж бо жити мають!
І тішитися щоранку
Всім тим, що вони до останку,
Так мужньо і так жертовно
Відстоюють там невтомно...
Я вдячна Тобі, солдате!
Слів мало, щоб все сказати...
Низенько Тобі вклонюся
Й за Тебе я помолюся.
Автор
Алла Бійчук
