Зовсім нещодавно мала розмову у вчительській, вчителька ніби жартома говорить про єдиного вчителя у школі, — «Так йому ж родину годувати». А я відповідаю, — «Так у вас також родина яку треба годувати».
Розумієте? Ми всі ніби жартуємо навколо теми вчительок, але десь ми колись писали на Всеосвіті, що саме через причину «йому годувати сім'ю треба» — в нас досі такі низькі зарплати у жінок, бо жінки все стерплять, бо професія жінки сприймають як «хобі».
Середньостатистична вчителька в Україні заробляє такі дрібні копієчки, що коли наша журналістка провела паралель, що треба зробити, аби вчительці вибороти 500 000 грн, я підтримала цей меседж, бо нашій авдиторії вчителів з державних шкіл буде цікаво дізнатися алгоритм дій. Мова не про конкретного «щасливчика», мова про інше, про стереотипність, бо не пам'ятаю, аби жінкам за перемогу у конкурсі давали ще заохочення у 500 000 грн. Чи це погано? Звичайно ж ні, це навпаки прекрасна практика аби всі вчительки отримували гідну винагороду.
А ще сьогодні у мене поганий настрій, бо замість продуктивної роботи над новим типом питання в тесті «Філворд» я мала через посередників розбиратися, чому замість відстоювання прав жінок, цих жінок принижують.
Повертаючись до теми ТОП-10 лідерів світової премії, я вважаю, що Людмила Таболіна є більш гідною кандидаткою на світовій арені. Вона б гідно представила Україну і довела світові, що жінок в Україні цінують на високому рівні, а не принижують їх у коментарях на захист чоловіків.