Що ж означають кольори вишивки?
Спочатку в Україні вишивали білим по білому – білий колір символізував творця світу і сонця. Всім відомо, що цей колір означає невинність, непорочність, чистоту. Наші предки вважали, що вишиванки з декоративним білим кольором могли носити тільки молоді незаміжні дівчата. Тому біла вишивка вважалася символом невинності, а також берегла дівчат від нещастя та лихого погляду.
Червоний – найбільш поширений колір вишивки, символізує любов до людини, до життя, енергію сонця, радості, знак удачі й захисту. Тому дитячі та жіночі вишиванки найчастіше всього прикрашають саме червоними нитками. У відомій пісні співається: «Червоний – то любов, а чорний – то журба». Не зовсім так вважали стародавні українці. Чорний – колір землі, головної годувальниці. Тому наші предки чорний колір вишивки асоціювали саме з землею та її плодючістю. Чорна вишивка на одязі обіцяє її власникові багатство та добробут. Але з пісні слів не викинеш…
Синій – поширений колір на вишиванках нашого краю, бо наші предки вважали його потужним оберегом. Цей колір – символ неба та води, що звільняє від недуг і приносить душевний спокій. Вишивка синіми нитками найчастіше присутня на чоловічих вишиванках, а також на дитячих, адже саме чоловіків, які часто потрапляли в небезпечні ситуації, та дітей наші пращури намагалися захищати від хвороб і небезпек. Зелений – жіночий колір на українських вишиванках, він асоціюється з молодістю, красою, безтурботністю й весною. Це символ народження і зростання. Раніше вважали, що присутність зеленого кольору у вишивці рятує від природних стихій.
Золотий або жовтий кольори є символом меду і пшениці, благополуччя, достатку, багатства і радості. Вишивки з золотим і жовтим орнаментом допоможуть принести в життя матеріальний достаток.
Усі перераховані кольори вважаються традиційними для вишивки українського одягу, аксесуарів, рушників. У ХІХ ст. майстрині використовували натуральні барвники, які дозволяли створювати різнобарвні нитки: сіро-сині, світло- і темно-коричневі, від світлих блакитних до глибоких темно-синіх, численних зелених і червоних відтінків. Багатобарвні орнаменти у вишивці рушників і одягу зустрічаються в усіх областях України. Та саме наш край славиться різнокольоровою вишивкою чудових, барвистих і унікальних орнаментів
Для вишивання рушника ретельно готували і вишивальні нитки та голки, оскільки всі металеві предмети, і голки теж, здатні притягувати та проводити енергії навколишнього простору. Вушко голки породжує вихрові потоки біоенергії, сукупно вони створюють навколо голки сильне біополе. До яких би предметів не торкалась голка, вона залишає там енергетичний слід. Ці її властивості відомі людству з давніх часів і покладені в основу голкотерапії та різноманітних магічних процедур. Тепер можна собі уявити енергетичну картину вишитого виробу, коли голка торкалася тканини тисячі разів. Все, про що думала людина в цей час, молилась, співала чи повторювала побажання, заклинання – все це залишалось голкою в узорі вишивки навічно.
Голки, які вживали у вишиванні, надзвичайно цінували, зберігали, вважалося недобрим знаком, коли вони губились, особливо в той час, коли вишивалась річ. Як правило, зручно для роботи мати стільки голок, скільки кольорів ниток вживається в узорі. Тими голками, що почали вишивати, потрібно і закінчити роботу. Нікому не варто позичати цих голок або самому використовувати їх з іншою метою.
Таїнство вишивання
Нитки для вишивання також ретельно добиралися. Найкращі нитки для вишивання – шовкові. Тому що ниточка складається з павутинок кокона шовкопряда, які є завдовжки 2 км. Це означає, що волокна, котрі складають нитку, цілі по всій довжині. Наступними за цінністю є нитки вовняні. Вони, як і шовк, тваринного походження, мають білкову природу. За вовняними розташовуються нитки лляні та конопляні, що складаються з луб’яних волокон. А найгірші нитки з вати (бавовняні), бо це – пух. Із сучасних наукових позицій це пояснюється таким чином: тваринні волокна, які складаються з білка кератину, на відміну від рослинних, мають значний резерв «пам’яті» – накопичення електромагнітних коливальних імпульсів, тобто інформації. Шовкові вишивальні нитки, як і тканини, дуже цінувалися
Символіка вишитого орнаменту
В українській обрядовості рушник посідає особливе місце. Рушник як особливий, високого рівня сакральності предмет характерний для багатьох народів, головним чином, слов’ян. Дослідниця української вишивки І.О. Вербицька висловлює думку, що «орнаменти, символи, знаки, котрі наносилися на рушники, передають інформацію не конкретно про історію якогось народу, хоча, безумовно, вона там присутня, а про планетарну та космічну ґенезу, про створення Людини та інших форм Життя. Ці полотняні криптограми містять коди, ключі до розуміння того, за якими законами Творець збудував цей Світ». Вона пропонує розглядати роль вишитого рушника не як суто декоративного елементу обряду, а як носія давніх величних знань, закодованих в орнаментиці.
На українських рушниках нашого регіону переважали квітковий і рослинний орнамент, доповнений геометричним візерунком. Геометричні візерунки (ромби, кружальця, хрести, лінії) – це символи Води і Сонця. Візерунок «сонце» зображується восьмикутною квіткою, або розеткою. А ось візерунок «вода» схожий на скрученого вужа.
таємні символи-обереги на вишитих сорочках
Народитися в сорочці" – значить, бути щасливим у житті. Тож сорочка – це не лише частина нашого гардеробу, а певна закодована сукупність енергій, що творять довершену та гармонійну долю людини.
Відомо, що найбільш древніми є прості геометричні орнаменти. Коло є одним із початкових. Як символ сонця воно походить із язичницької релігії, де означає божественну, життєдайну енергію. Коло це також безперервність буття і вічність.
Квадрат символізує досконалість, гармонію, порядок. Перехрещений квадрат, який часто вишивають зокрема на чоловічих сорочках, означає «земне поле». Квадрат в українській традиції є одним із символів землі. Квадрат – знак особливого числа 4, яке українці розуміли як символ першоелементів. Це чотири точки земної кулі: сторони світу; пори року; життєві цикли; частини доби…
Ромб є архаїчним знаком. Його пов`язують із плодючістю людини і землі. Основою розшифрування значення символу є чоловіче та жіноче начало. Він складається з двох трикутників. Та найцікавіше те, що в праукраїнському розумінні три кути ромба тримає жінка (як три кути оселі), а лише четвертий – чоловік, який завершує цілісність. Ромб (із крапкою посередині) є символом засіяного поля, яке мало надзвичайно велике значення для наших предків, означало достаток і добробут. Крім простого ромба на українській вишивці дуже часто зустрічається ромб з гачками (вусиками). Цей знак називають «жаба» і символізує він плодючість. Адже ця тварина у давніх віруваннях пов`язувалась із небесною вологою, яка дає життя. Одяг із вишитими ромбами молода жінка, завагітнівши, мала носити аж до народження дитини. Адже цей символ слугував сильним оберегом.
Трикутник давніх віруваннях – символ вузької брами, що веде до вічного життя. Символ єдності трьох світів: земного або явного, підземного або невидимого, небесного або духовного. Це три стихії — вода, вогонь та повітря. Три рівні буття, тривимірність світу. Символ трикутника здавна асоціюється зі стихією Вогню. Деякі дослідники вважають сучасною варіацією трикутника знак тризуб.
Трикутники, що доторкаються вершинами один до одного, нагадуючи «пісочний годинник», символізують Світ та Антисвіт. А місце їх дотику є своєрідним місцем переходу із одного світу до іншого. Інколи між трикутниками зображають лінію, що зветься «Кільцем Великого Світіння», яка символізує дзеркало, де один світ віддзеркалюється в іншому і навпаки.
На старовинних українських вишивках можна побачити подібні до трикутника фігури – шеврони – це ті самі трикутники, які не мають основи (незамкнуті). Ті з них, які обернуті вершиною вниз, означають жіночу, або матеріальну сутність, вершиною вгору – чоловічу, духовну.
Хвилясті лінії, сигми, зигзаги пов`язують із водою. Дослідники давньої символіки відзначають, що малюнок вертикально розташованих паралельних зигзагів позначав дощ, що падає зверху, а горизонтальні зигзагоподібні або прямі лінії могли символізувати небесну вологу. Фігура спіралі також означала плинність часу та циклічний рух сонячного диска.
Хрест (зокрема різні його модифікації) – один із найпоширеніших знаків у світовій культурі загалом. Він багатогранний і невичерпний та, на відміну від кола і квадрата, символізує ідею центричності, а не розмежування простору. Цікаво, що прямий хрест – це символ Сонця, Творця, чоловічого начала. Косий хрест – уособлення жіночого начала, Місяця. Накладання цих двох фігур дає подвійний хрест, або 8-променеву зірку – символ об`єднання двох начал. Відомо, що ще у дохристиянські часи хрест служив оберегом від злих духів. Перехрещення двох ліній символізувало зустріч Земного з Небесним. Хрест означає також гармонію чотирьох стихій: вогню, води, землі і повітря. Хрест у колі – астрологічний символ Землі.
Свастика – це той самий хрест, але у русі. Символ сонячного культу, в магічну силу якого вірили усі древні народи. В давніх українців він асоціювався із силою домашнього вогнища, родинним щастям. Сварга може бути ліво- та правосторонньою. Лише остання означає рух за Сонцем. Сварга, повернута проти годинникової стрілки, вважалася символом оберегового духовного полум'я, а за годинниковою стрілкою – символом родинного вогнища. Сварга – давній, енергетично дуже сильний знак.
Зірки, розкидані по рукавах і зібрані в геометричний орнамент, – це уявлення про структуру Всесвіту, що вже є не хаотичним і безладним, а упорядкований і гармонійний.
Символи води і сонця здавна символізували найважливіше – життєдайну силу, необхідну для земного життя та процвітання. Символи води зображували у формі букви S чи у вигляді ніби згорнутого вужа, а символи сонця – у формі квітки чи восьмипелюсткової розетки. Дві стихії, що утворили земне життя, а тому їх треба розуміти як вологу материнську і вогненну батьківську енергії.