Свічечку в дитинстві пригорнула
Вперше у Страсний Четвер у храмі,
Осяйне піднесення відчула,
Запалила трепетно у щемі.
Ясно свічка так палахкотіла,
Капала сльоза гаряча,
Осявала душу, і тремтіла,
Втомлена рука дитяча.
З радістю несла вогонь додому,
(Щастя, коли свічка не погасне),
Швидко забувала і про втому,
Відчуття незвичне, класне.
По селу вогні так мерехтіли,
Як у темнім синім небі зорі,
На одвірках хрестики коптили –
Оберіг, щоб дім минало горе.
Як свічки горять, магічна сила
В храмі обнімає й віра променіє,
Відчуття, мов розправляєш крила,
Світлом правди серце пломеніє.
У тривожні і щасливі днини
Свічка добру душу зігріває,
Життєдайна сила для людини
У бутті дорогу осяває!
Петришина- Шкурко
