24 грудня 2023 — СВЯТИЙ ВЕЧІР (Святвечір):
Офіційною датою Святвечора є 24 грудня ( Різдва офіційно вважається 25 грудня).
Святвечір (за церковною назвою, Надвечір’я Різдва Христового) – одие з найурочистіших найбільш шанованих свят для всіх християн (саме цієї ночі у Віфлеємі народився Ісус Христос — Спаситель людства).
В народі свято має такі назви: Бага́та кутя́, Віґі́лія.
Це останній вечір напередодні Різдва Христового, коли ще дотримується Різдвяний піст і воно є підготовкою до Різдва.
Назва свята походить від слова "сочиво" - пшеничні зерна, розмочені соком з насіння (сочивом за старих часів пригощалися напередодні Різдва після появи першої зірки на небі).
ІСТОРІЯ:
ДОХРИСТИЯНСЬКИЙ ПЕРІОД: в дохристиянський період наші пращури мали свято Корочуна ( чи Коляда) — в ніч на 25 грудня на честь народження сонця
(день привітання сонця),
свято на честь поворота Сонця на весну. Наші пращури вірили, що у грудневі й січневі дні народжується чудодійна сила, що переливається у душі людей, у землю, у воду, у рослини і тварини.
Язичники святкували свято Коляди (Коротуна) 21 грудня за новим стилем. Співали пісні про Сонце, Місяць і зорі, вшановували кожен з 12 місяців в році, готуючи так звані «12 страв» (ця традиція перейшла в християнську добу). Наші пращури вірили, що у грудневі й січневі дні народжується чудодійна сила, що переливається у душі людей, у землю, у воду, у рослини і тварини.
ХРИСТИЯНСЬКИЙ ПЕРІОД:
В перші століття нашої ери не існувало точної дати святкування Різдва Христового.
Перші згадки про святкування народження Христа з'явилися у середині IV століття. У 336 році, за часів імператора Костянтина Великого, відбулось перше задокументоване святкування Різдва саме 25 грудня. Офіційно ця дата була затверджена на Третьому Вселенському соборі, що проходив в місті Ефес у 431 році.
За біблійними переказами, Ісус народився у сім’ї Марії та Йосипа у Віфлеємі. Його родина тікала від царя Ірода, що велів убити всіх новонароджених в царстві Юдеї, бо боявся приходу Месії.
Після того, як син Божий з’явився на світ, на небі запалала зірка, а батьків відвідав Янгол.
Три східних царя (волхви) насправді були вченими астрономами: Валтасар, Гаспар і Мельхіор, прийшли до народженого Ісуса і принесли Йому дари: золото, ладан і смирну. Ці дари збереглися й до сьогодні (на святій горі Афон в монастирі святого Павла).
Віфлеємська зірка – це була комета, інакше, як вона могла йти небом й вести за собою волхвів. Інша гіпотеза говорить, що в день народження Христа Меркурій підійшов ближче до Землі і відбив від себе світло одразу кількох інших планет, які вишикувалися в небі якось по-особливому – і Меркурій «засяяв» яскравіше.
На Різдво колядники ходять від хати до хати і співають колядки, пов’язані із народженням Ісуса Христа.
ТРАДИЦІЇ:
ПЕРЕД СВЯТВЕЧОРОМ:
Всі роботи проводять до першої зірки на небі. До того часу їсти не можна - годують лише дітей.
ПІСТ: Святвечір – завершальний день Різдвяного сорокаденного посту (завершується з появою на небі першої вечірньої зорі).
ЗІРКА — з появою першої зірки на небі народився Христос (очікування приходу Христа на землю).
+
Прихід трьох мудреців за провідною зіркою до Віфлеєму, де волхви вклонилися Месії і піднесли дари).
З появу на небі першої зірки, господар входить у хату з дідухом та сіном,
Сіно стелить під столом ( там воно лежить аж до Водохреща) і на столі, а зверху накривали білим вишитим обрусом.
СІНО на долівці сиволізує сіно вертепу, де народився Ісус; сіно на столі – ясла, вш які Марія поклала Ісуса, а білий обрус – пелени, в які Христа сповито.
На заході України до хати вносили плуга або ярмо чи столярське причандалля, в інших регіонах випікали тістечка у формі реманенту або збруї.
ДІДУХ (пшеничний чи житній сніп) — ставлять у хаті під іконами (на покуті).Місце ж Дідуха в хаті звалося «Раєм», бо там, вважали, з цього часу перебуватимуть душі пращурів-покровителів роду і дому.
Він символізує вічне життя, яке стало доступне людям через Христа, а також добробут та багатство. На 2-й день різдвяних свят дідуха спалюють, а довкола нього колядують.
СТІЛ: на стіл, за українською традицією, стелили дві скатертини. Першою накривали сіно на столі. Ця скатертина призначалася добрим духам, на неї розкладали по кутах столу часник або чар-зілля. Зверху накривали другою скатертиною, на яку, в центрі столу, господар ставив книш, а господиня – коровай зі свічкою.
12 прісних страв має бути на столі. Через таку кількість страв її часто називають "багатою".
Традиційно готують такі страви:
Головна страва — це кутя.
КУТЯ — основна обрядова їжа (інші назви: коливо, канун, сочиво, сить) —вшанування предків (поминальне). символом жертви Богу. Походить з Давньої Греції ще з неолітичної доби.
Зерно —символізує воскресіння з небуття.
Мак – достаток,
Горіхи з родзинками – довголіття і процвітання.
Мед — символ чистоти та Божого слова.
Значення куті —поминальне (вшанування предків).
Перед вечерею кутю ставлять на покуті на клубочку сіна і прикривають скибочкою хліба з дрібкою солі
під образами (найпочеснішому в хаті місці). Горщик із кутею має стояти на покутті від Різдва до Старого Нового року.
Після свят частину сіна віддавали тваринам, а решту тримали для кубел, де мали нестися кури чи висиджуватися курчата. На Слобожанщині з цього сіна готували купіль для немовлят.
Готується тричі: на Святий Вечір — Багата кутя, перед Старим Новим роком — Щедра кутя й у переддень Водохрещі — Голодна кутя.
Варять з зерен: пшениці, перловки, ячменя, рису, вівса та навіть гречки.
Кутю варять у новій посудині.
Обов’язково на стілі також має бути глиняний глечик з узваром – компотом із сухофруктів.
Інші страви, які можна готувати:
борщ із "вушками"; грибну юшку; голубці; вареники; мариновані гриби; маринований оселедець; тушковану капусту; заливну рибу; узвар; квасолю; пампушки, холодець, печеню. Робили салати з буряка, редьки, капусти і грибів.
ХЛІБ — символ новонародженого Ісуса.
Випікали багато різновидів хліба (корун, крачун, крайчун, керечун, книш, калач, струцля і просто хліб). Його під час вечері не споживали, а просто клали на столі. Різдвяний хліб був символом новонародженого Ісуса.
Обов’язковим на столі мав бути „книш” – кругла паляниця з малесеньким хлібенятком зверху – для душ померлих.
Також випікали три обрядові хліби, які на Святвечір клали на столі один поверх іншого. Нижній («Хазяїном»), прісний, пекли з житнього борошна, другий («Василь») – з пшеничного, верхній («Йордан»), менший також з пшеничного. «Хазяїна» розрізали і їли на перший день Різдва, «Василя» — на Новий рік, а «Йордан» — на Водохрестя. Обов’язково на столі мали бути пиріжки з різною начинкою – капустою, горохом, сливами, вишнями, маком.
СВІЧКА: на святковий стіл клали хліб і в ньому робили дірку, в яку вставляли високу воскову свічку. Свічку ніхто не мав права погасити весь вечір. Після вечері свічку і узвар несли на покуття.
Потім вся родина ставала до спільної молитви ( спочатку були молитви за покійних).
Інколи на стіл ставил три свічки – як символ Пресвятої Тройці.
ОДЯГ: До святкової вечері на Святвечір люди надягали гарний одяг, спеціально приготований для цього свята.
ВЕЧЕРЯ:
Госмодар після того, як вніс дідуха і простелив сіно усіх закликає до святої вечері і
першим займає місце за столом.
Перед початком Святої Вечері господар запалює свічку і виголошує молитву.
Перед тим, як почати їсти, голова сім’ї підкидав тричі ложку куті до стелі. Якщо кутя прилипла до стелі, якщо більше зернят – то буде врожай, а якщо маку – роїтимуться бджоли.
Після цього всі куштують кутю. Згодом потрібно посмакувати кожною стравою. Страви їдять ложками. На столі має бути зайва тарілка, ложка і пустий келих для тих з родини, хто не дочекався цієї Вечері.
ПІСЛЯ ВЕЧЕРІ: на столі залишали кутю, інші страви, ложки, бо вірили, що вночі померлі прийдуть ще раз на вечерю. У центральній та східній частині України після Святвечора існував звичай носити вечерю дідусю і бабусі (якщо вони мешкали окремо), хрещеним батькам та добрим знайомим. «Нести вечерю» — то значить шанувати старійшину, ділити надію, долю, добро, згадувати померлих.
Опівночі на Святвечір проводиться церковна служба. Відвідувати її заведено всією родиною. Вдома залишали на столі залишки куті для померлих. Вночі діти та підлітки ходять по хатах колядувати, а також відвідують хрещених.
НЕ МОЖНА РОБИТИ:
Не можна їсти у Святий вечір до “вечірньої зорі” (не їдять і не сідають за стіл).
Не можна під час вечері багато розмовляти і виходити з-за столу.
Хлопцю і дівчині не можна сидіти на кутах столу (щоб не лишитися без подружньої пари).
Не можна, взявши ложку в руки, знову класти її на стіл, страви водою не запивають (тільки узваром).
Поки трапеза не закінчиться, не можна виходити з-за столу,
Не можна йти з дому ( щоб весь рік не блукати десь). Вся родина повинна бути разом (щоб не впустити нечисту силу).
Увечері в переддень Різдва не можна працювати.
Не можна сваритися і лаятися (особливо за столом).
Не можна зустрічати Різдво з колишніми боргами (весь рік будеш з боргами), в займи брати не можна.
Не можна відмовляти в допомозі. Не можна скупитися (бути скупим).
Не можна зустрічати свято в чорному одязі.
Не можна одягати брудний, старий одяг.
Не можна гасити вогонь в печі або каміні.
Не можна рибалити й полювати.
НАРОДНІ ПРИКМЕТИ:
Зоряне небо на багату кутю — до хорошого урожаю гороху.
Місячна ніч означає, що вродять баштанні культури.
На деревах ожеледь — вродить садовина й горіхи.
Іде сніг — на хороший урожай яблук.
Сніг чи іній означають, що літо буде мокрим.
Чисте зоряне небо — на урожайне та сухе літо.
МОЛИТВА НА СВЯТВЕЧІР:
Всемогутній Боже, Отче наш небесний, дякуємо Тобі за невимовний дарунок благодаті, який Ти дав цілому людству в народженні Немовляти-Христа у Вифлеємі понад 2000 років тому. Його проголосив Твій ангел тієї святої ночі, котру нині ми пригадуємо.
Нехай незбагненна таємниця втілення Твого Єдинородженого Сина – Слова, що сталося Тiлом, – зігріє наші серця та душі і наповнить їх втіхою та палким бажанням, подібно до пастухів у полі, поспішати до Його вифлеємських ясел і служити Йому.
Допоможи нам у правді та духові щирого каяття радіти в день Різдва нашого Спасителя, щоб ми у щирій та живій вірі могли приєднатися до пісні хвали ангелів, радості пастухів і подиву мудреців зі Сходу.
Нехай в цю святу ніч Христос знову народиться в наших душах, щоб правда, любов і викуплення, які Він приніс нам, віднині і повіки залишалися у нашому житті та наших серцях.
Дай, Господи, щоб ми, подібно до Діви Марії, все, що пов’язане з Немовлям Ісусом, зберігали це у своїх серцях і розважали над ним.
Тепер, коли Ти вчинив нас причетними до слави Твого Сина тут, на землі, даруй нам Твоєї благодаті розділити Його славу на небесах. Бо Він живе і царює з Тобою, Отче, і зі Святим Духом – нині і повіки вічні.
Амінь.
ВІТАННЯ:
Дорогі мої українці, воїни Світла, визволителі, спасителі, лицарі Волі! Дорогі всі мирні і добрі люди!
Сердечно всіх Вас вітаю з прийдешніми Святвечором і Різдвом Христовим! ХРИСТОС СЯ РОЖДАЄ! СЛАВІМО ЙОГО!
Благословенних вам мирних і добрих свят! Хай кожного з Вас Бог цілує в щічку і благословляє цілющим Здоров'ям, Миром і Добром! Моїх спасителів миру хай Бог благословить Життям, щоб кожен воїн повернувся додому живим і неушкодженим!
Дозвольте всіх Вас привітати своїм поетичним спогадом-Раєм дитинства.
РАЙСЬКИЙ ДИТИНСТВА СВЯТВЕЧІР
На Святвечір зодягну духовні крила
І полину в родове гніздо.
Як же спогад-думка той дитинства мила!
Ніби, те учора все було...
Як за Душу спогадом взяло!
Вже давно стоїть пустує рідна хата.
Босоногі спогади лиш там:
За столом різдвя́ним щедрим і багатим,
Де квіте Душі сімейний храм,
Дивним Раєм був Святвечір нам.
Кучугури снігу аж по самий пояс —
Розчищали шуфлями його.
Зарум'янені і радісні раз-пó-раз
Снігу прúгорщні холодного
Смакували, мов морозиво.
В хаті ароматно пахне справжнім Раєм.
Мамочка — красуня молода
Рогачами жар у пéчі розгрібає.
Тóвста все з-під хустки виліза
На плече її краса-коса...
Папа порає в хліві біля скотини.
Там корову Зірку доїть сам...
У всьому мамі він помагав щоднини
І не тільки по святкових днях —
Любив її він щохвилини.
Як щемні спогадів картини!
На святковий стіл з сестричками все зирим.
Знаємо: не можна до зорі!
Примудряємось всерівно щось, та сти́рить —
Швидко в рот запихуєм собі
Так, щоб не дізналися батьки.
Ох, проказницями ж ми були!
Ось, нарешті, вже та зірочка небесна
Дозволяє всістися за стіл.
Спокушає різдвянá їда чудесна —
Зір на смакоту метáє стріл...
Різдвянý запалюєм свічу, Молитву чатаємo святу.
Парують ароматно страви запашні.
Татусь у ложку набирає
З маком смачнючої різдвяної куті,
Її до стелі підкидає.
Слава Богу! Прилипла! Ура!
Буде багатим цей рік сповна.
Налóпались досхóчу смакоти й гайдá
Вертепом йти колядувати!
Нарядились в кіз, чортів, Ірода-царя,
Бредем від хати і до хати
Сніговими кучугýрами —
Перші гроші заробляєм ми.
О, Боже! Як же радісно тоді було!
Той Святвечір спогадом щемить.
Його вже не забýть нікóли, ні за щó!
Чудова Святвечора та мить
Кожну людину хай сьогодні обійме!
Казка та Добра хай в вас живе!
ВСІМ, ЛЮДИ, ВАМ БАЖАЮ ПРЕКРАСНОГО ВСЬОГÓ:
ХРИСТОС СЯ РОЖДАЄ! СЛАВІМО ЙОГÓ!
23.12.2023
© Люба Курганська
