Здавна в народі Зелені свята, після Великодня та Різдва вважається одним із найбільших свят. Святкується завжди у неділю, на п’ятдесятий день від Великодня. Цього дня на апостолів у вигляді язиків полум’я зійшов Святий Дух і вони, дивуючи оточуючих, заговорили різними мовами. Хрещення учнів Христа Святим Духом вважається днем народження християнської Церкви. За православним ученням, саме Святий Дух освячує Церкву і об’єднує віруючих, даючи їм можливість долучитися до Бога. Свято П’ятидесятниці зветься також Трійцею, бо цього дня Господь уперше проявився в усіх своїх іпостасях – як Бог Отець, Бог Син і Бог Дух Святий.
Для українців Зелені свята здавна були найпоетичнішим святом, тісно пов’язаним з природою, світом живих і померлих. За дохристиянським віруванням, на Зелені свята мерці вдруге (після Великодня) виходять на світ із землі. Наставала золота пора для русалок, мавок, лісовиків, водяників, чугайстрів та інших міфологічних істот. На Трійцю дівчата пекли «козулі» – круглі коржі у вигляді вікна. Ці «козулі» разом з яєчнею, пирогами, квасом складали обрядову трапезу, яку дівчата влаштовували в гаю після «завивання берізки». А ще на Трійцю дівчата рвали квіти й плели вінки, які тримали як обереги від русалок до Петрівки. У деяких регіонах юнки ворожили на вінках: кидала в річку вінок і дивилася, куди він попливе: якщо за течією – йти заміж, до берега приб’є вінок – ще рік у дівках сидіти, потонув вінок – милий розлюбив. У деяких регіонах відзначалися Поминальні дні – готувалася обрядова їжа, частиною обряду було речитативне «розмовляння з предками» над могилками.
Трійця – це остаточне прощання з весною і зустріч літа. «Трійця, – казали з цього приводу, – трьома святами багата: квітами, травами й рум’яним літом».