Мета. Формувати розуміння того, що українська мова - наш скарб, без якого не може існувати ні народ ; ознайомити з українськими обрядами і звичаями; пробудити почуття національної гідності.Виховувати любов до рідної мови, рідного краю, його традицій, почуття поваги до всього свого, українського, бажання розмовляти рідною мовою.
Обладнання. Вишивані рушники, хліб, калина, малюнки герба, прапора України, портрет Т. Г. Шевченка, плакати «Без мови рідної, юначе, й народу нашого нема», «Пісня - душа народу», «Кажуть, дитино, що мова наша - солов’їна».
(На сцену виходять ведучі - хлопчик і дівчинка в українських костюмах з хлібом і сіллю на вишитому рушнику)
Дівчинка. Добрий день вам, добрі люди!
Хай вам щастя-доля буде,
Не на день і не на рік,
А на довгий-довгий вік.
Хлопчик. Гостей дорогих ми вітаємо щиро,
Стрічаємо з хлібом, любов’ю і миром,
Для людей відкрита хата наша біла,
Тільки б жодна кривда в неї не забігла.
(Під музику в зал заходять учні, одягнені в український одяг).
Пісня «Паляниця»
Вчитель. Шановні батьки, діти, гості, запрошуємо вас до нашої господи на хліб та сіль, на слово щире, на бесіду мудру, на свято української мови.
Віталіна: Батьківщина починається з батька і матері, з оселі, де ви вперше побачили світ, з мови, якою розмовляють ваші батьки, з подвір’я, по якому ви бігали, з села чи міста, з України, де ви народилися. А Україна - це наша Батьківщина.
Андрій . У нашому залі сьогодні тепло і світло, тож давайте поговоримо про Україну, нашу рідну мову. Україна - золота, чарівна сторона. Земля рясно уквітчана, зеленню закосичена. Скільки ніжних, ласкавих, поетичних слів придумали люди, щоб висловити свою гарячу любов до краю, де народились і живуть.
Учні 6 класу
Люблю тебе, моя Вітчизно мила,
Твої поля і небо голубе,
Бо ти дала мені малому крила.
То як же не любить мені тебе!
Люблю тебе я, мила Україно!
І все зроблю, щоб ти завжди цвіла.
Я буду вчитись в школі на «відмінно»,
Щоб мною ти пишатися могла!
Люблю твої ліси, струмки, джерельця
І все-усе, що є в моїм краю!
Тепло долонь, і розуму, і серця
Я Україні милій віддаю!
Пісня «Це моя Україна».(слайд2)_
Андрій. Кожен народ гордий з того, що він має свою державу, свою мову, волю і гарне життя у своїй країні. Кожен народ - патріот своєї країни, він любить її, поважає її закон і бореться за її незалежність і волю, якщо того немає.
Віталіна. А ми, українці, тільки зовсім недавно здобули свою незалежність, у 1991 р. Тепер у нас є свої держава, воля, своя мова. І хоч як не глумились із нашої мови, принижували і забороняли, не хотіли слухати і чути її мелодику звучання, а сьогодні вона відроджується.
Андрій.. Бо й не замовкла в устах патріотів рідного слова, звучала в народній пісні, бо люди берегли її, як перлину, щоб колись заговорити нею на повний голос. Яка ж вона чиста, гарна, багата і мелодійна, наша українська мова.
(Слайд3)
Віталіна. 21 лютого, ми традиційно вілзначаємо відзначаємо Міжнародний день рідної мови Він був проголошений Генеральною конференцією ЮНЕСКО в листопаді 1999 року,і вiдзначається щороку з лютого 2000 року.
Андрій. В Україні цей день святкується з 2002 року, коли з метою зміцнення державотворчої функції української мови Президент України підписав відповідне розпорядження про відзначення Міжнародного дня рідної мови.
Віталіна Рідна мова – це мова, що першою засвоюється дитиною і залишається зрозумілою на все життя. Рідною прийнято вважати мову нації, мову предків, яка пов’язує людину з її народом, з попередніми поколіннями, їхніми духовними надбаннями
Андрій. Сьогоднішній день ми присвячуємо її величності УКРАЇНСЬКІЙ мові, щоб ще раз підкреслити, що те, чим ми повсякденно користуємося, є справжнім дивом, великим і прекрасним.
Читці Ярослава і Женя
1. Мово! Пресвята Богородице мого народу! З чорнозему, рясту, любистку, м'яти, євшан-зілля, з роси, з дніпровської води, від зорі і місяця народжена!
2. Мово! Мудра Берегине, що не давала погаснути зеленому вогнищу роду нашого і тримала народ на небесному олімпі волелюбності, слави і гордого духу. .
1. Мово моя! Звонкова кринице на середохресній дорозі нашої долі. То ж зцілювала ти втомлених духом, давала силу, здоров'я, довгий вік і навіть безсмертя тим, що пили Тебе, цілющу джерелицю, і невмирущими ставали ті, що молилися на дароване Тобою Слово.
2. Мово наша! На хресті мук розіп'ята, в сибіри й на колими погнана, в соловецьких ямах згноєна, за моря й океани розвіяна, голодомором викошена, лютим чоботом розтоптана, стонадцять раз розстріляна, Чорнобильською смертю засіяна.
1. Я ж Тебе викликаю із нетрів, із боліт, із забуття, я ж висвячую Тебе святою водою і священним вогнем, любов'ю своєю відганяю від Тебе злих духів, Мово мого народу!
2. Прости! Воскресни! Повернися! Возродися! Забуяй віщим і вічним Словом від лісів – до моря, від гір – до степів. Освіти від мороку і освяти святоруську землю. Русь – Україну возвелич! Порятуй народ її на віки!
Віталіна. Тяжких поневірянь зазнала на своєму шляху наша рідна мова: витерпіла страшне лихоліття татарщини, пережила утиски Польщі, нападки Московщини. Вбивали її, терзали її, шматували рідну мову, та не знищили – звучить, гримить знову і знову. Вона чиста, як криниця, милозвучна, як пташиний спів, свята, як Божий дар.
Андрій.До кожного серця мова приходить,
До кожної хати і добрих людей.
Де мова, де пісня – там віра народу,
Там білий, і теплий, і радісний день.
Віталіна. Що є найцінніше в житті кожної людини? Рідна мати, рідна земля, рідна мова. У рідному слові початок усіх початків людського буття. Пам'ятаймо завжди про це, бережімо, плекаймо, збагачуймо, примножуймо красу рідної мови.
Андрій. Сучасна українська літературна мова остаточно склалася на початку XIX ст. Зачинателем її був І. Котляревський, а основоположником — Т. Шевченко. Разом з розвитком писемного слова український народ став великою нацією. (слайд4)
Вчитель. Сьогодні на святі присутні учні - представники всіх класів старшої школи. Вони – шанувальники української мови, ті, хто любить, поважає і найкраще знає рідне слово, прагне повсякчас удосконалювати свої знання.
Кожний із них сьогодні братиме участь у шкільному конкурсі на кращого знавця української мови
„В уяві моїй мова завжди живе поряд з піснею, сестрою її рідною, навічно злитими, здруженими уявляються мені як дві вільнокрилі птиці, — мова і пісня. Бо ж наша мова - як чарівна пісня, що вміщує в собі і палку любов до вітчизни, і ярий гнів до ворогів, і волелюбні думи народнії, і ніжні запахи рідної землі. А пісня — це найдобріша, найвиразніша мова”, - говорив П. Тичина. 300 тисяч пісень склала Україна цією мовою.
Конкурс знавців пісень «Угадай мелодію»
Вчитель. Ще Вольтер зазначив, що всі основні європейські мови можна вивчити за шість років, а свою рідну мову треба вивчати все життя.
Але і на сьогодні дехто не дуже хоче поважати і шанувати свою мову: перекручують слова, розмовляють такою мовою, якої не існує в світі.
Інсценізація «Зустріч друзів»
Прибігає одного разу Василько до Михайлика і каже:
Василько. Пашлі надвір. Там такі класні сорєвнованія.
Ведуча. Михайликові хотілося виправити товариша, але побоявся, що той образиться, і не поправив.
Михайлик. Ходімо.
Василько. Ти за кого будеш боліти?
Михайлик. Та, напевно, за своїх уболіватиму.
Наталка. Пацани! Подождіть мене. Подивіться, який у мене гарний цвіток для побєдітєля!
Ведуча. Михайлик аж на обличчі змінився, але знову не захотів образити друзів.
Михайлик. Слухай, василько, а твої батьки у відрядженні?
Василько. Да. А чьо ти хотів?
Михайлик. Та хотів попросити у твого тата один підручник. А коли вони повернуться?
Василько. Да на неділі.
Михайлик. Ти знаєш, я ніколи не міг збагнути, де ти таку мову вивчив, чи курси якісь закінчив. Мені соромно, що мій друг не поважає своєї мови, калічить її. Задумайся, Васильку, в якій країні ти живеш (Йде від друзів).
Віталіна. Кожна людина, яка поважає себе, країну, мову, не буде калічити своєї мови, бо вихована людина говорить грамотно і красиво, навіть про найбуденніші речі, бо мова не ділиться на святкову й буденну.
Учні 7класу.
Зневажати мову мамину - біда,
Котра пустими зробить наші душі,
І ми нащадкам зможем передать
Лиш те, що корені калині сушить.
Зневажати мову - зрадити себе,
А зрадників хто може поважати?
І стане чорним небо голубе,
Вмиратиме у муках рідна мова.
О, не згуби свого народу,
Безсмертна мово, рідна і терпка.
Ти є душа співучого народу,
Що був і є, і буде у віках.
Яка ж багата рідна мова!
Увесь чарівний світ у ній
Вона барвиста і чудова,
І нищити її не смій!
Вона про все тобі розкаже,
Чарівних слів тебе навчить,
Усе розкриє і покаже,
Як правильно у світі жить.
В ній стільки слів, що й не збагнути!
І приказок, і порівнянь.
А мову знаючи, здобути
Ти зможеш просто безліч знань.
Мелодійна моя, промениста,
Як земля, твій багатий словник.
Українська мово пречиста,
Ти у серці народу навік!
Віталіна. Ми не завжди собі уявляємо те, яке багатство є у кожного з нас, його ми не завжди помічаємо, не завжди цінуємо. Але без нього ми не можемо жити. Ви здогадались, що я маю на увазі? Так, це наша рідна мова!
Андрій. Вона нам рідна, як мама і тато, як та земля, на якій ви зростаєте. Бо це мова, яку ми всі чуємо змалку, якою ми промовили перші слова. Ця мова зрозуміла всім нам. Бо без мови немає народу. І так само, як у кожної людини є одна мама, так і мова рідна лише одна. Людина може знати дві, три і більше мов, але рідною залишається материнська мова.
Віталіна: Як чудово,коли народ зберігає свою мову. Адже мова – це показник існування нації. Поки існує мова,існує народ. І як боляче усвідомлювать ,що ми живучи на своїй,Богом даній землі зрікаємося мови наших пращурів,а значить і свого національного коріння
Тож перегляньте Інсценізацію поезії «Балада про перевертня»
Ведуча:
Ой за ворітоньками тітка Харитина
Билася мов горлиця, виглядала сина.
Мати:
Зранку виглядаю, лиш зоря заграла,
А його не видно, а його нема…
Хлопчиком в Росію виїхав блукати
І забув дорогу до рідної хати…
Тільки прилітають із країв далеких
Щовесни до мене стомлені лелеки,
Та і ще дві ластівки під зруділу стріху
На легку розраду, на веселу стріху.
(лунає пташиний спів, мати прислухається)
Ведуча:
Защебече котра на тонкій дротині,
і здається тітці, що не в самотині…
А як павутиння попливе над лугом
Й відлітають птахи, знову стогне мати…
Мати:
Скільки тебе, голубе, буду виглядати,
Приїзди скоріше, ждати вже несила.
Вже мене гукає по ночах могила.
(появляється юнак, розігрується сцена зустрічі матері й сина)
Ведуча:
І почувши, мабуть, матері зітхання,
Син таки приїхав рано на світанні.
Йде він через поле, йде він попід гаєм.
Тітка Харитина з хати вибігає.
І летить назустріч, наче біла птиця,
Простягає руки, чорні від землиці,
До свого серденька сина пригортає.
Мати:
Милий мій лебедику, як живеш?
(син відстороняється від матері)
Син:
В общем я живу неплохо.
Ну зачем маманя, эти слезы, вздохи…
Ведуча:
Тітка заніміла.
Мати:
Що це він белькоче?
Ведуча:
Уночі не спала, виплакало очі.
А як засиніло у долинах зранку,
Відшукала в скринях сина вишиванку.
Випрала, на сонці вигріла сорочку,
Мов колись, у біле одягла синочка.
Й повела за луки, у густу діброву,
У проміння щедре, у росу ранкову.
Заспівали сину, солов’ї про літо,
Посміхнулось небо, уклонились квіти,
Закружляло всюди маємо зелене,
Син просяяв раптом і промовив…
Син:
Нене! Вибач, нене!
Андрій. О рідне мово! Є ще люди ниці,
Зрікаються, бува, і матерів!
А я твої троянди й чорнобривці
Любов’ю до пелюстки обігрів!
Ти – крона й корінь рідного народу:
Батьків, дідів, і прадідів, і пра…
І час твою не вичовгає вроду,
Не висмоктає Ворскли і Дніпра.
В тобі – мої лани широкополі,
Благословення мамине і хліб.
Без тебе я б страждав би, як без долі,
І вже давно б, приречений, осліп.
Бо ти – моя подвижниця і слава,
Мечі і струни, правда і терни.
Від київського князя Ярослава
До нашої стрімкої бистрини.
Життя мого майбутнього основа,
Нехай же родить щедро твій город!
Коли щеза у світі мова,
Щезає разом з нею і народ.
(слайд 5)укр хата
Віталіна. То що є найціннішим в житті кожної людини? Рідна мати, рідна земля, рідна мова. І де б ми не були, ми завжди повертаємося до рідного краю, адже мелодія дитинства завжди живе у душі людини
Пісня «Музика рідного дому»(7клас)
Віталіна. Рідна мова. І чується лагідний, теплий голос матері, яким вона будить нас уранці. Хіба ще хтось вміє промовляти такі слова, як наші українські мами? Адже цілий світ визначає, що українська мова - чудова, мелодійна, багата.
Андрій. А якими прекрасними звертаннями до наших дорогих рідних мам, татусів, бабусь і дідусів багата наша мова.
Учень.Є в нашій мові прекрасні звертання,
Добрі і щирі, прекрасні слова.
Тими словами усяк без вагання
Маму найкращу свою назива.
Учениця.Мамо, матусенько, мамочко, ненько,
Матінко, усміх твій ніжний ловлю.
Мамонько рідна, моя дорогенька,
Я над усе тебе в світі люблю!
Учень.Я і до тата умію звертатись,
Хочу в словах передати тепло.
Щоб мій татусь міг частіше всміхатись,
І щоб в душі його сонце цвіло.
Учениця.
Татку, татусеньку, таточко, тату,
Кращого в світі немає навкруг!
Татоньку, хочу тебе обійняти,
Ти мій порадник, заступник і друг!
Учень.
Я до бабусі з любов'ю звертаюсь
Бабцю, бабусю, бабуню моя!
І до бабусиних рук притуляюсь,
І відчуваю в них лагідність я!
Учениця.
Й до дідуся я іду по науку:
Діду, дідуню, навчи в світі жить!
Він на голівку кладе свою руку,
Голос сріблястий струмочком біжить
Не посмій забути
Маминої мови.
Нею квітне поле,
І гудуть діброви.
Можеш призабути
Запах рути-м’яти,
Але рідну мову
Мусиш пам’ятати.
Можеш не впізнати
Голосу діброви,
Та не смій зректися
Маминої мови.
Вона, як зоря пурпурова,
Що сяє з небесних висот,
І там, де звучить рідна мова,
Живе український народ
Віталіна Ось бачите, яка багата і чудова українська мова. Вона, мов кринична вода, яку черпаєш, а їй немає ні кінця, ні краю.
Розвивайся, звеселяйся, моя рідна мово!
У барвінки зодягайся, українське слово.
Колосися житом в полі, піснею в оселі,
Щоб на все життя з тобою ми запам’ятали,
Як з дитячої колиски мову покохали.
Відео слайд6
Є в нашій мові слова пречудові:
Гарні звертання, слова-привітання.
Треба їх добре нам пам’ятати
І повсякденно у мові вживати.
«Доброго ранку!» і «Доброго дня!» -
Не забувай говорити щодня.
А як збираєшся спати лягати,
Не забувай «На добраніч!» сказати!
Ще коли навіть дитятко в колибі,
Мама навчає казати «Спасибі!»
Слово подяки завжди пам’ятай,
«Дякую!» - слово частіше вживай!
Слово чарівне відкриє нам казку.
Лише скажи тепло й ніжно - «Будь ласка!»
«Прошу», Пробачте» і «Будьте здорові!»
Музика лине у кожному слові,
Ще й усміхнися при цьому чарівно.
Все, як у казочці, зміниться дивно.
Настрій поліпшиться, стане приємно,
Кожен до тебе всміхнеться взаємно.
До гарного слова нам треба звикати,
Щоб мова була як дзвінке джерело.
Подумай сім раз, перед тим як сказати,
Щоб слово твоє людям радість несло,
Щоб чарами ніжними слово дзвеніло,
Напоєне ласкою завжди було.
З добром і любов’ю від серця летіло
Й до іншого серця зі щирістю йшло.
Віталіна. Багато слів сказали ми про мову,
Чудову нашу, материнську, калинову,
Яка для нас - життєвий старт...
Адже ж у нас сьогодні свято,
Тож доречний тут і жарт!
Андрій.Українці завжди славилася веселістю та гумором. Дорогі друзі українську мову, літературу треба добре знати, щоб не було так як отому парубку ,про якого ми розповімо зараз. (сценка Стецько і Галька.)
Сценка
Стіл із яствами, за ним сидить Стецько, їсть.
Стецько: Оце у мене сьогодні день: у Дмитра снідав, у Прокопенка обідав, у Козаченка полуднував, а тут ось і повечеряю. А тоді піду додому, то мати мені сніданок, обід і вечерю заразом подасть, бо я цілий день удома не був, зголоднів. От люблю я поїсти. Я оце і сидів би- їв, і стояв би – їв, і лежав би – їв, і спав би – їв. . .З’являється Галя.
Стецько: О, Галько, де ти оце вештаєшся? Не бачиш, що у тебе гості? Накривай на стіл.
Галя: Побійся Бога, Стецько, чи тобі цього мало?
Стецько: Мало! Мені завжди мало. Я ще вареники люблю, пиріжки з сиром, із маком. . .
Галя: (глумливо) Зараз із таком принесу.
Стецько: Із таком? А що воно таке? Не пробував. Та мені сподобається, це я тобі точно кажу.
Галя: Я й не сумніваюсь, бо все, що я наготувала, щоб ми сім’єю повечеряли, ти вже з’їв.
Стецько: Галько, ти мені зуби не замовляй. Моя мати казала, що скоро нас із тобою оженять. А жінка чоловікові не може перечити, бо як пригрію кулака!
Галя: Та куди ж тобі женитися, коли ти грамоти не знаєш, навіть розписатись не вмієш.
Стецько: А як то воно грамоту знать? Що я такого не куштував.
Галя: Стецько, та то духовна їжа. Ну ось для прикладу, дивись. – (пише на стіні). – Оце буква «О».
Стецько: О, це я люблю, бублички смачні, та ще з молоком.
Галя: Оце «ес»
Стецько: Та це ж ріжок з молоком. Смакота.
Галя: Оце буква «І».
(Стецько підходить, домальовує)
Стецько: Галько, ось дивись, це ж куряча гомілка! Ой у мене вже слина в роті не тримається.
Галя: Оце «У».
Стецько: Що, ти мені оце рогача наставляєш? Ну нічого, нічого. Мати казала, що то дівки тільки до заміжжя рогачі наставляють. А далі усе залежить від чоловіка. Ще казала, якщо у чоловіка добрий кулак, то йому ніяка жінка не страшна. А я, диви, якого кулака од’їв! Може, спробувати його на тобі, га? (замахується)
Галя: Безграмотне чувирло, а ще руки простягатиме. Зараз я тобі наставлю рогача.
(бере ріжок і проганяє Стецька).
Андрій. Незважаючи на перипетії історії, на тяжку долю українського народу, у нас від народження
закладено природний гумор. У гуморесках, примовках,анекдотах та в інших веселих історіях сміхом і дотепом переливається рідна мова.
Гуморески
Артист
Простий батько сина
Вивчив на артиста.
Мова в того сина
Ідеально чиста.
Як зі сцени скаже
Українське слово,
То аж дух займає —
Просто пречудове!
А в сім’ї артиста
Діти й домочадці
Чешуть по-російськи,
Неначе ленінградці.
Тож невчений батько
Й запитав у сина:
— Поясни, будь ласка,
В чому тут причина?
У театрі в тебе
Українська мова,
А у хаті в тебе —
Нашого ні слова.
Син великодушно
Посміхнувсь до тата:
— Ех, освіта в тебе,
Батьку, низькувата.
А тому, хто вчений,
Істина відома,
Що одне на службі,
Зовсім інше — дома.
Дома в мене мова —
Засіб спілкування,
А на службі мова —
Засіб існування.
Як же рідну мову
Я забуду, тату,
Як за неї маю
Непогану плату?
Вчитель:. Вчитель Сучасний український алфавіт налічує 33 літери, яких сьогодні цілком досить, щоб сформувати власну думку, а письменнику написати найцікавіший та найсучасніший твір. Адже словом можна
• розвеселити
• вселити надію
• викликати посмішку
• причарувати
• возвеличити
• очистити душу
• скувати сили душі
• посилити тривогу й безнадію
• поранити душу
• приголомшити
• принизити
• образити
• зганьбити
• убити
• розрадити
Гадаю, тепер ви будете ще наполегливіше вивчати рідну мову, щоб знати її і розмовляти нею, щоб збагатити свій словниковий запас. А для цього потрібно багато читати. Недаремно у народі кажуть: «Хто багато читає, той багато знає», «Книжка вчить, як на світі жить». Отож вчіться, читайте та іноземні мови вивчайте. Лише одне запам’ятайте — своєї мови не цурайтесь!
Ми багато говорили про мову, її значення в житті людини. Тож я пропоную вам перевірити свої знання провівши змагання на кращого знавця української мови.
Перший конкурс має назву: «Прямо чи влучно»
Учень пантомімою показує значення фразеологізму , а глядачі розгадують)
1. Учасники стоять, обхопивши голову руками кілька разів – «ламати голову»
2. Учасник ходить згорбившись, нудьгуючи, туди-сюди – «тинятись з кутка в куток»
3. Учасник стає, прикладаючи до обличчя розчепірені пальці – «дивитися крізь пальці»
4. Учасник робить вигляд неуважного учня – «гав ловити»
5. Учасник втирає носа рукавом – «втерти носа»
6. Учасник імітує писання на лобі – «на лобі написано»
7. Учасник каже «гоп» , потім стрибає на двох ногах – «не кажи «гоп», поки не перескочиш»
Другий етап називається «Одним словом»
Я вам по черзі читаю питання ви повинні одним словом назвати те про, що я прочитала
1. Дівчина, яка дружить із ким-небудь ( подруга)
2. Слова пісні, які повторюються після кожного куплету(приспів)
3. Сота частина метра ( сантиметр)
5. Винагорода, яку вручають переможцеві конкурсу (приз)
6. Завіса з тканини на дверях ( портьєра)
7. Певний режим харчування (дієта)
8. Той, хто любить свою Батьківщину (патріот)
А зараз перевіримо мовні знання «Мовний калейдоскоп»
1. Державна мова України
2. З якого знаку починається діалог (тире)
3. Наука, що вивчає звуки мови (фонетика)
4. Назвіть головні члени речення (ПІДМЕТ, ПРИСУДОК)
7. Як називається слово, яке має багато значень? (багатозначне)
8. Назвіть одним словом нерозривні словосполучення ( фразеологізми)
9. Словниковий склад мови (лексика)
10. Скільки звуків у слові джміль ( 4 )
11. Найменша одиниця мови (звук)
12. Слова, що мають спільний корінь ( спільнокореневі)
13. Який знак ставиться в кінці розповідного речення ( крапка)
14. Яка буква не має звука ( ь)
15. Словник, з якого дізнаємося значення слова ( тлумачний)
16. Сьомий відмінок нашої мови( кличний)
17. Речення з однією граматичною основою (просте)
18. Які знаки ставляться при прямій мові (лапки)
19. Розмова двох осіб ( діалог)
20 Розділ науки, що вивчає речення (синтаксис)
Український фольклор розкриває душу народу, його мудрість. Тож недаремно скарбницю мудрості поповнюють загадки. Пропонуємо долучитися до цікавих сторінок народної творчості
• Що тепліше одного кожуха? (Два кожухи).
• Коли дурень розумний? (Коли мовчить).
• Що в хаті щодня цілують? (Чашку).
• Що це за гість, що сам себе їсть? (Свічка).
• Жило триста котів і один чоловік. Скільки було там ніг? (Дві).
• У якому місяці люди найменше хліба їдять? (У лютому).
• Що за трава, що й сліпий знає? (Кропива.)
Вчитель полотими зернами народної мудрості називають українці Прислів’я і приказки
Конкурс «Прислів’я»
Доповнити прислів’я
1. Слово не горобець, (вилетить – не впіймаєш)
2. Більше діла, (менше слів)
3. Вчення – світло, а(невчення – тьма)
4. Вік живи, (вік учись)
5. Умієш говорити (умій слухати)
6. Маленька праця краща за (велике безділля)
7. Взявся за гуж – не кажи, ( що не дуж)
8. Праця чоловіка годує, а ( лінь марнує)
9. Вовків боятися (в ліс не ходити)
10. Хочеш їсти калачі ( не сиди на печі)
. 11. Ділом – як шилом шпигає, а словом – як шовком вишиває.
1 2. Гостре словечко коле сердечко.
1 3. Давши слово – держись, не давши – кріпись.
14. У кого рідна мова, в того й душа здорова.
15. Від теплого слова і лід розмерзає.
1 6. Слів не розкидаєш, добру славу маєш.
17. Мудре слово в громаді вагоме.
На цьому конкурс юних філологів завершився
Віталіна.Яка ж багата рідна мова!
Увесь чарівний світ у ній!
Вона барвиста і чудова,
І нищити її не смій!
Андрій.. Українська мова багата не тільки в піснях, а й у побуті. Хто з вас не був в українській хаті? Кругом вишивки, скатертини, серветки і рушники. Від сивої давнини і до наших днів, в радості й горі рушник - невід’ємна частинка нашого побуту. З хлібом-сіллю на рушнику зустрічають дорогих гостей. Ще й тепер у деяких селах жінки тчуть і вишивають рушники, навчаючи цьому і своїх донечок та передаючи свій досвід і материнську любов
Інсценізація вірша «Як би тобі, доню…»
(Діалог матері та дочки. Обидві у вишиванках)
Як би тобі, доню, в світі не було,
Не скупись ніколи людям на добро.
Бо і так доволі хтось насіяв зла,
холонуть душі наші без тепла.
Донька: Забувають діти мову матерів.
Глянь, від того болю світ аж посірів.
Стогне від розпуки зранена земля,
І сивіти стала матінка моя.
Мати:
Доню моя, доню, синьоока зірко,
У житті буває солодко і гірко.
Як би твої очі не манили зваби,
Не посмій вчинити Батьківщині зради.
Не посмій зламати гілку калинову –
Сиротою станеш, як забудеш мову.
Можеш призабути запах рути –м’яти,
Але рідну мову мусиш пам’ятати.
Можеш не впізнати голосу діброви,
Та не смій зректися маминої мови!
Андрій. Ти ж мову вчи і прислухайся
До того,як вона звучить.
І розмовляти так старайся,
Щоб всім її хотілось вчить.
Віталіна Вона ж у нас така багата,
Така чарівна,як весна!
І нею можна все сказати,
І найрідніша нам вона.
Відео «Наша мова»(слайд8)
Вчитель:Сьогодні у нас свято, а в українців жодне свято не обходиться без танців. Адже мова, пісня і танок – невід ємні символи свята.І хай не всі вміють танцювати, але безумовно одне: краса танцю зрозуміла всім. Український народний танець народився разом із піснею, разом з нею він зростав, збагачувався. «Пісня і танок – це рідні брат і сестра – слушно відзначив відомий фольклорист і хореограф Василь Верховинець – в танцях є весняний подих вітру, тепле лагідне літо, багата осінь і холодна зима». Наш народ ще від віків зжився з незайманою чистотою природи, передає в танцях усю її незрівняну красу. Які українські танці ви знаєте? (Серед відомих українських народних танців є «Гопак», «Тропак», «Гандзя», «Чумак», «Метелиця», «Козачок», «Полька», «Коломийка», «Аркан»)
Говорячи про українські народні танці, слід зазначити, що часто один і той же танець у різних місцевостях може мати різні назви. Наприклад, такий відомий нині український танець як «Гопак» має інші назви: «Гоцак», «Козак», «Козачок», «Тропак». Танці отримують назви з різних причин: за якимось словом, що часто вживається в пісні, під яку танцюють: від пісні «Ой дівчина-горлиця» назвали танок «Горлицею». Те ж саме з назвою «Полька», що також походить від пісні, а не від того що ніби він польський танець. Цей танець побутує в Україні та в деяких країнах Європи..Тож запрошуємо переглянути танець "Пол«ка" у виконанні наших артистів.
(Танець)(слайд8)
Учитель:Мікрофон : Я шаную українську мову тому,що….
Андрій.. Наше свято наближається до кінця. Ми дуже раді і щасливі, що сьогоднішнє свято заронило у наші серця ще одну краплинку любові до рідної мови, до України, до родини, до всього українського народу.
Багата і чудова українська мова. Вона, мов кринична вода, яку черпаєш, а їй немає ні кінця, ні краю. Ви з кожним роком будете глибше пізнавати її скарби.Учіть і ніколи не зраджуйте рідну мову.
Гімн українській мові(слайд9)