Жовтень – стрімкий, такий соковитий, такий ароматний у своєму золотисто-червоному сяйві, з ранніми білими заморозками, з яскравим перетворенням листя – це зовсім інша, чарівна пора, останній зухвалий радісний сплеск перед обличчям нової холоднечі.
Сумує жовтень в нашому саду.
Поодцвітали мальви сніжно-білі,
Хмелі перебродили у меду,
І журавлі полинули у вирій.
Вже не сміються ластівки малі.
Не золотіє мак духмяним цвітом.
А яблуні – заплакані й сумні…
Вони не скоро знов побачать літо.
