СУМНА ОСІНЬ
Вже відлетіло з журавлями миле літо.
Лишився Осені пустий стілець..
У мідний келих смуток перелито.
Рудоволоса прямує навпростець.
Вона вишукує в стернí його сліди.
Пахощі Літа ще витають у повітрі.
Не встигла..де тепер його знайти?
Лиш вересу квіткú тендітні,
нагадують про Літо у думках.
Засохлі соняхи й троянди на порозі..
Які тримав він у своїх руках
для Осені,
коли спішила по дорозі,
щоб Літечко зустріти й обійнять...
Але спізнилась...
дощами вмились очі
Її кохання не вдалося наздогнать.
Занурена в скорботу.. чеше руді коси..
Фарбує листя у багряні кольори.
Збирає в жовті глеки зимні сльози..
В самотності проводить вечори.
І сниться Осені про Літо у покосах..
Солодкі ябка, що зронені в траву..
Медові очі з поволокою у росах..
Його парфум, що залишився у саду.
Оксана Лесик-Падучак
1 Вересня 2022
