Діти не народжуються важковиховуваними.Важковиховуваність потрібно спиймати як наслідок впливу на суспільство соціальних інститутів виховання та на самих дітей зовнішніх факторів. Причинами такого негативного впливу можуть бути різноманітні соціальні ,історичні, політичні та економічні причини.
Основна причина непослуху — незадоволення базових потреб — у любові, повазі, успіху, розумінні, пізнанні, свободі, самовизначенні, розвитку тощо. Це зі свого боку зумовлює у дитини негативні почуття, які виявляються в негативних емоціях — гнів, злість, агресія.
Лише тоді, коли дорослі підкріплюють базові прагнення дитини, у неї формується базова довіра до світу:
Я є! — Мене приймають;
Я хочу! — Мою думку враховують;
Я можу! — Мені довіряють;
Я хороший! — Мене люблять.
Зазвичай до причин «нестандартної» поведінки дитини належать:
педагогічні помилки дорослих;
недорозвиток центральної нервової системи, вікова незрілість;
незначні ушкодження мозку, які можна усунути, якщо виховувати дитину з урахуванням цих особливостей;
бажання привернути увагу дорослого.
Майже в кожній групі дитячого садка є діти з ознаками агресивної поведінки. Вони нападають на дітей, обзивають і б’ють, відбирають та ламають іграшки, стають джерелом стурбованості батьків та вихователів. Діти не вміють чекати, поступатися, ділитися. Їм важко вжитися в дитячому колективі.
Проте агресивна дитина, як і будь – яка інша, потребує ласки і допомоги, тому її агресія, це перш за все, віддзеркалення внутрішнього дискомфорту, невміння адекватно реагувати на події, що відбуваються навколо неї.
Агресивна дитина часто відчуває себе знедоленою, непотрібною. Можлива жорстокість та байдужість батьків призводить до порушень батьківсько – дитячих відносин і вселяє в душу малюка упевненість в тому, що її не люблять. Тому вона й шукає способів привернути увагу дорослих та однолітків до своєї проблеми.
Агресивні діти дуже часто підозрілі й насторожені, люблять перекладати вину за скоєне на інших. Такі діти часто не розуміють власної агресивності. Вони не помічають, що викликають у оточуючих страх та стурбованість. Їм, навпаки, здається, що весь світ – проти них.
Завдання роботи з агресивними дітьми:
· позбавити дітей негативних проявів агресивної поведінки;
· надати можливість для виходу негативної енергії, при цьому перевести її руйнівну дію в необразливу форму (рвати папір, ліпити пластиліном, виконувати фізичні вправи);
· розвивати вміння слухати й розуміти інших;
· формувати позитивне ставлення до однолітків.;
· бути послідовним у покараннях дитини, карати за конкретні вчинки;
· навчити розпізнавати власні емоційний стан і стан людей;
· учити брати відповідальність за свої вчинки.
Рекомендації батькам гіперактивних дітей
У своїх відносинах із дитиною дотримуйтеся «позитивної моделі». Хваліть її в кожному випадку, коли вона цього заслужила, підкреслюйте успіхи. Це допоможе зміцнити в дитини впевненість у власних силах.
Уникайте повторень слів «ні» і «не можна».
Говоріть стримано, спокійно і м’яко.
Давайте дитині тільки одне завдання на певний відрізок часу, щоб вона могла його завершити.
Для підкріплення усних інструкцій використовуйте зорову стимуляцію.
Заохочуйте дитину до всіх видів діяльності, що вимагають концентрації уваги.
Підтримуйте вдома чіткий розпорядок дня. Час прийму їжі, виконання домашніх завдань і сну повинний відповідати цьому розпорядкові.
Уникайте по можливості скупчень людей. Перебування у великих магазинах, на ринках, у ресторанах тощо чинить на дитину надмірно стимулюючий вплив.
Під час ігор обмежуйте дитину тільки одним партнером. Уникайте неспокійних, гучних приятелів.
Принципи спілкування з агресивними дітьми:
Пам’ятайте, що заборона й підвищення голосу — найнеефективніші способи подолання агресивності. Тільки зрозумівши причини агресивності і знявши їх, ви можете сподіватися, що агресивність дитини буде знижена.
Дайте можливість вихлюпнути свою агресію, спрямувати її на інші об’єкти. Дозвольте їй побити подушку або розірвати «портрет» її ворога і ви побачите, що в реальному житті агресивність у даний момент знизилася.
Показуйте дитині особистий приклад ефективної поведінки. Не допускайте при ній вибухів гніву.
Важливо, щоб дитина повсякчас почувала, що ви любите, цінуєте і приймаєте її. Не соромтеся зайвий раз її приголубити або пожаліти. Нехай вона бачить, що потрібна й важлива для вас.
