Професійна діяльність вихователя неможлива без ефективного педагогічного спілкування, покликаного максимально сприяти психічному розвитку дітей.
Педагогічне спілкування - система взаємодії педагога з дітьми з метою здійснення на них виховного впливу, формування педагогічно доцільних взаємин, створення сприятливого для їхнього психічного розвитку мікроклімату.
Характер взаємодії педагога і дитини обумовлює стиль педагогічної діяльності. А. К. Маркова диференціюють демократичний, авторитарний і ліберальний стилі педагогічної діяльності та описує їх наступним чином.
При демократичному стилі педагогічної діяльності дитина розглядається як рівноправний партнер у спілкуванні і пізнавальної діяльності. Педагог залучає дітей до прийняття рішень, враховує їх думки, заохочує самостійність суджень, враховує не тільки успішність, але й особистісні якості. Методами впливу є спонукання до дії, порада, прохання. Для педагогів демократичного стилю взаємодії характерні велика професійна стійкість, задоволеність своєю професією.
При авторитарному стилі дитина розглядається як об'єкт педагогічного впливу, а не рівноправний партнер. Педагог одноосібно приймає рішення, встановлює жорсткий контроль за виконанням пропонованих їм вимог, використовує свої права без врахування ситуації і думки дитини, не доводить свої дії перед ним. Внаслідок цього діти втрачають активність чи здійснюють її тільки при провідній ролі вихователя, виявляють низьку самооцінку, агресивність. Головними методами впливу такого стилю є наказ, повчання. Для педагога характерні низька задоволеність професією і професійна нестійкість.
При ліберальний стилі педагог йде від прийняття рішень, передаючи ініціативу дітям, колегам. Організацію і контроль діяльності дітей здійснює без системи, виявляє нерішучість, коливання.
Кожен з цих стилів, виявляючи відношення до партнера взаємодії, визначає його характер: від підпорядкування, проходження - до партнерства і до відсутності спрямованого впливу. Істотно, що кожен з цих стилів припускає домінування або монологічної, або діалогічної форм спілкування.
На основі переважного інтересу вихователя до керівництва певним видом діяльності Е. А. Панько виділяє наступні типи вихователів:
Ігровий - Вихователі цього типу виявляють інтерес до ігрової діяльності дітей і непогано володіють умінням управляти нею, їм властиво висока пізнавальна і творча активність, емоційна виразність, креативність.
дидактичний - Для вихователів характерна спрямованість на навчальну діяльність, в стосунках з дітьми переважає ділове спілкування.
художній - Вихователі проявляють особливу зацікавленість художньою діяльністю і прагнуть застосовувати цікаві методи і прийоми на заняттях з малювання, ліплення, аплікації, конструювання, музиці та ін. Нарівні з діловим налагоджують і особистісне спілкування з дітьми.
Формально-прогностичний - Вихователі характеризуються досить високою наполегливістю і відповідальністю у виконанні своїх професійних функцій, вимогливі у ставленні до дітей, батькам, колегам, але в своїх вимогах виходять насамперед із формально поставлених завдань, без урахування індивідуальних особливостей вихованців в конкретній ситуації; в загальній оцінці дітей походять, як правило, з показників побутової діяльності; вотношении з дітьми не виявляють чіткості, достатньої активності.
індиферентний - Вихователям такого типу властиво байдужість в роботі з дітьми, формальність у виконанні професійних обов'язків; при оцінці дітей виходять з характеристики їх поведінки в повсякденному житті, з показників їх побутової діяльності.
Залежно від характеру відносини вихователя до дітей виділяються наступні типи:
стійко-позитивний тип - Вихователі налагоджують з дітьми рівні, душевні відносини, ведуть себе щиро, тактовно; дають позитивні оцінки дітям, вміють стримувати негативні емоції та ін .;
нестійкий-позитивний тип - Вихователям властива ситуативність відносини при наявності загальної емоційно-позитивної спрямованості; характер діяльності, манера його поведінки, оцінка дітей залежать від настрою педагога, від обставин, що склалися;
пасивно-позитивний тип - Вихователі характеризуються невиразністю емоційно-позитивного спілкування з дітьми, тон розмови і поводження з вихованцями нерідко офіційні;
відкрито-негативний тип - Вихователі проявляють негативне ставлення до дітей, не люблять свою роботу, в поведінці дітей бачать тільки негативні вчинки, якості, ділять вихованців на улюблених і нелюбих, створюють в групі атмосферу недовіри, напруженості;
пасивно-негативний тип - Для вихователів характерна прихована негативна спрямованість педагогічної діяльності, показною її характер і байдуже ставлення до дітей і до своєї роботи
