Стигма як упереджене ставлення принижує гідність і ставлення до людини чи групи, їх статус у суспільстві. Стигматизація, нетерпимість та дискримінація людей за різними ознаками, у тому числі осіб з психічними розладами, призводить до виникнення напруження і нетолерантності в соціуму, чим суттєво знижує якість життя стигматизовуваних осіб.
Як же жити в оточенні різноманітності? Це і є однією зі значущих сучасних проблем суспільства, в якому зростає наше молоде покоління. Для запобігання стигми та дискримінації в освітньому середовищі важливе значення надається розвитку відносин, побудованих на цінностях толерантності до інакшості учасників освітнього процесу. І в цьому сенсі школа, як суспільство в мініатюрі є середовищем найбільш придатним для підвищення обізнаності про стигму, а також про толерантність, емпатію, прийняття, асертивність. Адже ці риси не є успадкованими від народження, а набуваються протягом життя. Тож школа може і має бути лабораторією для практикування толерантності до інакшості і різноманіття як ставлення і поведінки в різних обставинах та стосунках.