Сценарій "Посвята в першокласники"

Сценарій «Посвята в першокласники»

Вітаємо!!! Ви – першокласники!!!

Ведучий.

Добрий день, шановна громадо!

Вас бачити в залі сьогодні ми раді.

Початкова школа свято відзначає.

Ой, когось не вистачає!

Ведучий.

Звичайно ж, немає першого класу,

Хоч на святі вони сьогодні – окраса!

Саме їх ми нині радо величаємо,

«100 днів у першому класі» відмічаємо.

Разом.

Будь ласка, музику ввімкніть

І перший клас до зали запросіть.

(звучить музика, до зали заходять першокласники, сідають).

Ведучий.

Любі гості, мами й тата,

Дорогі наші малята!

Свято розпочати час.

Ведучий.

Вас зібралось так багато

На найперше ваше свято!

Раді ми вітати вас.

Ведучий.
Перший клас! Перший клас!
Скільки грамотних у вас?

Всі. Нас двадцять три!

Ведуча. А які ви?

Всі разом. Ми – просто клас!

Дорогенькі мами й тата.

Раді бачить Вас на святі.

Хочем, щоб ви подивились,

Чого за 100 днів ми навчились.

Ведучий.

Минуло не так багато часу, як ці маленькі хлопчики й дівчатка вперше переступили поріг школи. Як вони чекали цього дня? Чи мріяли стати школярами? Зараз ми про це почуємо.

Виступ першокласників.

Яскраве сонечко надворі

Кидає промінці у клас.

Такої радості ніколи

В житті ще не було у нас.

Тож радійте, друзі, з нами,

Бо сьогодні свято в нас –

Нам, маленьким шестирічкам,

Школярами стати час.

Як були ми дошкільнята,

То ходили в дитсадок.

А тепер вже інший час –

Зустрічає школа нас.

Минало літо чарівне,

Та часу ми не марнували.

Турботи були про одне:

Усе до школи щось купляли.

Портфелик бідний аж тріщав,

А нам всього здавалось мало.

Фарби, зошити й пенал –

Матусі грошей не ставало.

Зітхнули радісно батьки,

Всміхнулися дідусь, бабуся.

Тепер засяду за книжки,

А ще поводитись навчуся.

Я вчитись хочу дуже – дуже,

Хоч знаю – це не легка праця.

Та мама з татом допоможе

І дещо пригадає бабця.

Прощай, дитинства любий світ,

Нас жде життя цікаве, нове.

До навчання тепер усіх

Ласкаво просить рідна школа.

Ждуть в школі парти й букварі,

Ждуть нас перерви і уроки.

Але найбільше вчителі

Із нами матимуть мороки.

А ми цікаві й запальні,

До всього хочем придивитись.

Віднині чемні школярі

Із вами поруч будуть вчитись.

Ми старанні, працьовиті,

Всі веселі і завзяті.

Ось послухайте, як вміють

Першокласники співають. (звучить пісня «Мама двері відчиня»).

Ведучий.

Справді, цього першого дня у школі вони чекали з нетерпінням і особливо старанно готувались до нього, хоч не всі знали як це потрібно робити.

Ведучий.

Про те як збирався уперше до школи вам розкаже _______________________

Перший раз малий Микола

Став збиратися до школи:

Олівця поклав у сумку,

Книгу, ручку, зошит, гумку,

М’яч, перо, граблі, подушку,

На обід м’яку пампушку,

Ще й ведмедика, лопату,

Білочку руду, хвостату.

Лук і стріли, і рушницю,

Ще й пухкеньку паляницю,

Ще й стільця, стола і парту,

Ще й географічну карту.

Трактора, машинку й мило.

Вже й на дворі звечоріло!

Сів Микола, дума думку:

«Чи усе поклав я в сумку?».

Ведучий.

Микита наш усе поклав у ранець. А уявімо ситуацію, коли синок забув, що треба покласти у портфель, а мами немає вдома. На допомогу обов’язково прийде тато. Хто із тат допоможе своїй дитині? (Конкурс «Збери портфель». Батькам необхідно вибрати із всіх шкільних речей тільки ті, які потрібно у школу. В цей час звучить пісня («Папа может»)

Ведучий. Батьки гарно справилися із завданнями. Молодці. І про пенали незабули. А, що лежить у наших пеналах, ми зараз послухаємо.

Є дверцята у пенала дивовижні, небувалі

Як відчиняться вони, то з самої глибини

Вибігають молодці – кольорові олівці.

Починають пустувати, на папері малювати:

Синій жабку, жовтий – курку,

А зелений – кицьку Мурку.

Ці пенали дивовижні приготували завдання доля наших мам. Їм необхідно буде намалювати з зав’язаними очима, для своєї дитини, казкового героя – колобка.

Дуже гарно мами намалювали. Молодці. (Під час конкурсу звучить пісня «Моя мама»).

Ведучий.

Навчання в першому класі змінило не лише ваше життя, дорогі наші хлопчики й дівчатка, але й життя ваших батьків. А вони, напевне, не відразу звикли до того, що ви вже стали школярами.

Першокласник.

Учитель питає: - Де зошит? – Забув…

Спасибі скажіть, що хоч сам я прибув.

Сестричка і мама біжать на навчання,

А татко зі мною зоставсь, як звичайно.

Мене вже по звичці в садочок він взяв,

Швиденько завів, передів, причесав.

Сказав: - Біжи з дітками грайся, синок.

Татусь, та я ж маю йти на урок!

Забули ми зошит, забули букварик,

Який же із мене тепер вже школярик?

Затям собі, татку: щоб не забувати,

Ще з вечора сумку будеш готувати!

Ведучий.

За ці два місяці наші першокласники вже багато чого навчились: уважно слухати вчителів, чемно поводитись на уроках і перервах, самостійно готуватися до уроків. А пригадайте, якими незнайками і неумійками вони були у перші дні.

Першокласниці.

Я на уроці перший раз!

Тепер я учениця.

Ввійшла учителька у клас,

Не знаю, як годиться:

Сидіти треба чи вставать?

Поняття я не маю.

Мене до дошки просять йти –

Я руку підіймаю.

Нам книжки нові роздали,

Та ж я ще не читаю!

А на дзвінок, що кличе в клас,

Уваги не звертаю.

Я на уроці – перший раз.

Тепер я учениця.

І навіть правильно сиджу,

Хоч … дуже не сидиться.

Ведучий.

Дуже важко їм давалося з початку письмо. Першокласники так старалися виводити палички, петлі і овали, а вони чомусь вилазили за лінійки, штовхали одна одну, виходили криві. І, звичайно, винні у цьому були не діти, а норовисті ручки, що не хотіли слухати маленьких пальчиків.

Першокласники.

Що писати треба чисто –

Дуже добре знає всяк.

Тільки ручка норовиста –

Не приборкаю ніяк.

Раз у раз її навчаю,

Ледь не плачу од відчаю,

Бо абияк дряпає,

Наче курка лапою!

Бо вилазить за лінійку,

Наче місця їй нема!

Через це і неохайний

Зошит мій тепер з письма.

Ой та ручка! Їй, невірній,

Мабуть в соте говорю.

• Знай, що я також настирна,

Я тебе таки скорю.

Кинеш свій поганий норов,

Не ганьбитимеш мене,

І мені не буде сором

За письмо твоє брудне!

Ведучий.

Час минав. Літери і цифри виходили кращими і рівнішими. Вчителька дедалі більше хвалила. І наші маленькі школярі незабаром звикли до уроків і шкільного життя.

Першокласники.

І веселі і сумні

Були в школі перші дні.

Та старались ми щосили

І уроки полюбили.

На уроці ж ми чекаєм,

Коли дзвоник пролунає,

Бо найбільш за все, напевно,

Любим в школі ми перерву.

Ведучий.

Увага! Оголошуємо веселу перерву. Для вас танцюють ______________

Хтось стукає у двері.

Баба Яга. Чому це ви тут зібралися? Та й ще такі гарні? (звертається до вчителя) Гей, громадяночко! Може ви знаєте, що тут за свято? І хто ви така?

Вчитель. По-перше, добрий день, шановна! По-друге, я вчителька і звати мене Тетяна Анатоліївна. А ви, якщо не помиляюсь, пані Баба Яга?

Баба Яга. Так, це я.

Вчитель. Сьогодні у нас велике свято «100 днів у школі». Наших дітей приймають у велику шкільну родину. Вони всі стали школярами.

Баба Яга. Всі-всі?

Вчитель. Всі-всі.

Баба Яга. А як же я?

Вчитель. Вибачте, а скільки вам років?

Баба Яга. Неважливо. І взагалі питати про вік у жінки нетактовно. Але знаєте я ніколи зовсім нічому не вчилася. Ані буковки не знаю, ані циферки. Тетяна Анатоліївна, дорогенька, дозвольте мені вчитися з дітками.

Вчитель. Я, навіть, не знаю. Хіба що, як виняток.

Баба Яга. Ура! Я йду до школи! Малечо, віддай портфель. (забирає портфель у дитини) Я готова вчитися.

Вчитель. О ні, шановна Баба Яга! Поставте портфель на місце. Я бачу, що вам і в перший клас іти ще рано.

Баба Яга. Оце так. То пізно, то рано. Але я дуже хочу вчитися. (плаче)

Вчитель. Не плачте. Давайте ми з вами окремо позаймаємося, індивідуально.

Баба Яга. Окремо? Не згодна. А хто мені буде підказувати? Хто писатиме шпаргалки? За чиї спини ховатимусь, коли не вивчу урок? Ні, якщо вчитися, то в колективі.

Вчитель. Я думаю, що діти захочуть вам допомогти у навчанні без підказок і шпаргалок. Так, діти?

Діти. Так!

Баба Яга. Спасибі, малята. А ну розповідайте, як ви тут без мене навчалися?

Нас учителька збирала

І до школи готувала.

Готувала в перший клас,

Скільки справ було у нас!

Яблука ми рахували,

По складах книжки читали.

А письмо – це справжні муки,

Від напруги терпнуть руки.

В зошита загнулись вуха,

Ніби теж уважно слуха,

Потім крейдою писали,

Аж штанці біленькі стали.

Вчились дружно в класі жити,

Вчились з усіма дружити.

І без пальців рахувать:

Раз, два, три, чотири, п`ять!

Ми прийшли знання здобути,

Хочем грамотними бути.

Бо знання нам необхідні,

Дуже, дуже всі потрібні.

Баба Яга. Ну віршики ви гарно розповідаєте, а може ви ще й пісеньку заспіваєте?

Пісня «Ми - однокласники»

Вчитель. Пані Баба Яга, я думаю, що ви можете вчитися з нашими дітками. Ви готові?

Баба Яга. Ні, не готова. Мені не вистачає найголовнішого.

Вчитель. Чого найголовнішого?

Баба Яга. Здогадайтесь самі:

Новий дім несу на спині.

Що за дім, хто скаже мені?

А живуть у домі тому

Книги, ручки та альбоми.

Діти. Портфель.

Вчитель. А про те, що покласти в портфель подумали, добродійко?

Баба Яга. Що покласти? Що покласти…? Забула! …. О згадала! Тут один « кмітливий » у минулому році в моєму лісі портфельчик загубив ( здуває пил) . Відгадаєте загадки і дізнаєтесь , що в ньому лежить.

Кожен учень щоденно

На урок несе …(щоденник).

Для письма сказати прошу,

що потрібно взяти …(зошит).

Букви всі від А до Я

На сторінках …(букваря).

Малювать в альбомі цім

Допоможуть …(олівці).

Ручки й олівці, щоб знали,

Ми кладемо у …(пенали).

Вчитель. Баба Яга, а чи знаєш ти, що наші діти вміють дуже швидко вранці збиратися до школи? А допомагають їм батьки. Вони нам показали вже, як це у них виходить.

Баба яга. Які у вас розумні, вмілі діти, організовані батьки! А чи є у ваших дітей мрія, ким вони хочуть стати у майбутньому?

Вчитель. Звичайно є. і зараз ми про це почуємо.

Ми тепер не просто діти –

Шестирічки – неумійки,

Ми прийшли у перший клас,

Школярі тепер всі з нас.

Правда, мамо, я великий?

Сам взуваю черевики,

Зашнуровую шнурочки,

Сам вдягаю я сорочку

І не плачу вже ніколи,

Я щоранку йду до школи.

Я прийшов до школи вчитись,

Бо поставив за мету:

Скоро стану президентом,

Тільки трохи підросту.

Я також прийшов учитись,

Бо вже вирішив давно:

Стану, може, футболістом,

Може – зіркою кіно.

Буду вчитися як слід,

Виросту – побачу світ.

Хочу капітаном стати,

Пароплавом управляти.

Поки що казати рано,

Може в бізнес я піду.

Чи фотомоделлю стану,

Як за зростом підійду.

Баба яга. Дякую за гарні віршики і пісеньки, і, що хотіли мене взяти до свого класу, але мені час вертатися у казку. Обіцяю, що буду добре вчитися у своїй казковій школі. Бувайте! Бажаю успіхів!

Ведуча 1. До побачення, пані Баба Яга ! Щасти вам!

Ведуча 2. Наше свято добігає кінця

Ведуча 1. Шановні першокласники! Ви гідно витримали всі випробування і довели, що будете справжніми учнями і жителями країни Школярії.

У школі на екзаменах ставлять оцінки. А ми, як винагороду, хочемо вручити кожному з вас ______________________________________________

__________________________________________________________________.

Ведучий.

Отже ви віднині повноправні господарі своєї школи. Я прошу гостей, ще раз глянути на наших першокласників. Запам’ятайте їх такими. Сподіваємося, що через 11 років ми побачимо на цій сцені їх дорослими хлопцями і дівчатами, і до «Посвідчень першокласників» додадуться «Атестати зрілості».

Разом з нами святкували батьки, ваші рідні та гості. Тому прийміть на прощання від наших першокласників танець.

До нових зустрічей!