Стоїть Господь у двері стукає…
Прохає: Вчуй… і відчини.
Пройшов довгу дорогу з мукою…
В серце своє нараз впусти.
Хрест ніс…а крові краплі капали.
Немов троянди пелюстки.
А в небі зірки гірко плакали…
Біль – за гріхи людства тяжкі.
…скільки віків минуло…пам’ятаємо…
І вірить кожен у душі…
Що заробили…те і маємо.
Відповідати на межі.
І не спасуть поклони низькії,
Що роздає хтось по церквах.
Не ті до Бога душі близькії
В яких замість любові – страх.
…і річ не в тім, щоб відстояти
Службу із свічкою в руках.
Бога у серці треба мати.
Із чистим помислом в ділах.
Т.Білєцкая
