Василія Великого вважали покровителем землеробства, і саме тому цього дня основною обрядовою дією було засівання осель збіжжям. Посівали, зазвичай, хлопці 7-14 років з самого ранку, починали ходили по селу ще вдосвіта. У руках вони носили торбинки або рукавиці, наповнені зерном. Зайшовши до хати, посипальники здійснювали символічне засівання, яке супроводжувалося традиційними побажаннями на зразок: «На щастя, на здоров’я, на Новий рік. Роди, Боже, жито, пшеницю, на загороді бика й телицю, на кошарі барана й ягницю, у запічку дітей копицю».
Звичайно формула цих поздоровлень була більш короткою: «Сію, сію, повіваю, з Новим роком вас вітаю!». У кожній хаті посипальників приймали як найдорожчих гостей, просили їх до столу, «щоб добре все сідало» або «щоб свати сідали» — так говорили у хаті, де жили незаміжні дівчата.
На Поліссі й Волині до посівальних зерен брали ще й лляні. Закінчували привітання словами: «А льон щоб отакий виріс!» — і підкидали до стелі жменю зерна, показуючи, якої висоти має вирости льон у новому році.
Нерідко хлопчики-засівальники наслідували квоктання курей, а дорослі, жартуючи, смикали за їх чуби чи вуха, «щоб курчата були чубаті й волохаті». У деяких регіонах перший засівальник мав обмолотити макогоном (качалкою) сніп жита, який стояв на покуті від Різдва. Після закінчення всіх обрядових дій господарі частували посівальників, а також давали їм різні гостинці, а часом й дрібні гроші.
Зерно, яке посівальники розкидали по хаті, за повір’ям, мало велику «помічну» силу і тому його використовували як магічний засіб. Господині годували ним курей «аби краще неслися», давали його худобі «щоб була здорова», особливо в тих випадках, коли корова мала розтелитися. Ці ж зерна господарі ретельно зберігали до весни і тоді, змішавши з іншим зерном, розпочинали першу сівбу. Дівчата намагалися зловити зерня від посівання на льоту. Коли засівання закінчувалося, зернини лічили: якщо їх кількість була парною, дівчатам судилося скоро вийти заміж.
З Новим роком, як і з Різдвом, пов’язано чимало прикмет про погоду й успіхи в господарстві. Спостерігали рух хмар у ніч на 14 січня: хмари з півночі означали, що буде врожай на озимину, з півдня — на ярину. Стоячи в церкві під час утрені, люди придивляються, як свічі горять у паникадилі: якщо ґніт палаючої свічки зігнувся гачком – буде врожай цього року; якщо ж ґніт стирчить на свічці, ніби порожній колос на стеблі, – жди неврожаю. Тоді ж намагалися дізнатися, які зернові будуть найбільш урожайними наступного року. Для цього на вулиці лишали на ніч пучечки пшениці, жита, ячменю, вівса тощо. Вважалось, що краще вродить та культура, на яку випав іній.
Господині протягом дня не виносили сміття з хати, щоб разом з ним не винести й багатство. Складали його в сінях у якесь відро, а ввечері спалювали у садку. При цьому брали трохи сміття на лопату й обкурювали димом дерева для кращої родючості. Діти охоче грілися коло багаття, а потім стрибали через вогонь, який відігравав очищувальну й оберегову роль.
Щоб не зубожіти в наступному році, заборонялося ходити до когось за позичкою. В жодному разі не позичали нічого жінки, бо вони могли «забрати достаток із господарства, де брали позичку». Якщо вже була конечна потреба щось попросити, то посилали малого хлопця.
В цей день господар, якщо яблуня, груша, слива чи інше дерево не родило протягом кількох років, брав сокиру, постукував обухом по стовбуру і тричі промовляв: «Уродиш — не зрубаю, а не вродиш — зрубаю!». Дерево, злякавшись, повинно було влітку рясно вродити. Бувало, що просто підходили до дерева і просили: «Роди, Боже, так рясно, як на небі зорі, і так красно, як у небі ясно!».
Щоб позбутися на наступний рік бур’янів, рослинних хвороб, гусені, медведки, хробаків тощо, тричі оббігали навколо клуні чи току, садка. Бігти слід було босоніж, тому це охоче, зі сміхом, робили хлопчики-підлітки, після чого вилазили грітися на піч.Святитель Василь вважається покровителям свиней, а також зберігачем садів від черв’яків. Тому дату 14 січня селяни ще називали свинячим святом. На кожному столі стояло ритуальне блюдо – «кесаретське порося». Названо блюдо на честь Святого Василя, архієпископа Кесарії Каппадокійської, якого в народі прозвали Кесаретським.
Піврічного порося цілком зажарювали цілком, незважаючи на його розміри. Блюдо символізувало повноту і достаток селянської хати. Обряд з’їдання порося, куті та інших ритуальних страв був магічною дією, спрямованою на викликання врожаю, плодючості худоби, благополуччя і достатку в господарстві.
Перш ніж сісти за стіл запалювали свічку перед іконою і молилися Святому Василю. На стіл у формі хреста насипали насіння різних зерен. Насіння покривали скатертиною і сідали вечеряти. Першим подавали борщ, а після нього свинину. Найстарший член сім’ї тричі піднімав блюдо з поросям вгору, при цьому примовляючи:
«Щоб у свиней поросята народилися, вівці ягнілісь, корови телилися».
Порося було прийнято ламати руками. Господар забирав собі голову і роздавав присутнім по старшинству шматки м’яса. Одного з маленьких дітей садили під стіл, щоб хрюкав.
В Васильєв день односельці могли зайти в будь-яку хату, де на столі стояв порося і покуштувати його. За це вони давали грошей господареві, хто скільки зможе. Вранці 15 січня гроші відносили до церкви. Вважалося великим гріхом не пожертвувати служителям церкви грошей або свинини.
Було прийнято гадати по вітру про те, яким буде літо:
північний – холодним;
західний – непогожим;
східний – посушливим;
південний – теплим.
Обряди на Старий Новий Рік
У цей день здійснювали чотири обряду:
колядування;
засівання зерен;
варення каші;
ворожіння.
Обряд «Колядування»
Жителі сіл ходили ввечері під вікнами, збирали свинячі ноги і пироги. На Васильєв день співали овсень (овсень, баусень, таусень, усень) ‒ один з трьох типів величально-вітальних пісень (два інших – колядка, виноград) магічного характеру. Виконувалися такі пісні під час колядування. Назвали цей тип пісень по вигуку «Овсень!», який повторюється після кожного рядка. Вважається, що це слово пов’язане зі словом «сіяти». Овсень виконували разом з колядками – піснями, що мають приспів «Коляда!» У овсеневих піснях бажали достатку і благополуччя сім’ї і дому.
Обряд «Засівання зерен»
В Васильєв день рано вранці діти ходили по домівках і «засівали». Юних гостей обов’язково чимось обдаровували, зерна збирали і зберігали до весни. За кількістю зібраних зерен визначали, які хліба дадуть більший, а які менший урожай. При посіві ярих їх змішували з іншими зернами і насінням. Іноді посевальнимі зернами годували курей і по тому, як вони клюють, визначали чи буде рік родючим.
Обряд «Варення каші»
Кашу варили ще до світанку. О другій годині ночі старша з жінок приносила з комори крупи, а старший чоловік – воду з колодязя або річки. Вода і крупа стояли на столі, поки натопиться піч. Чіпати їх було не можна, бо це вважалося поганим знаком. Коли каша була готова, її виймали з печі зі словами:
«Ласкаво просимо до нас в дім зі своїм добром».
Було прийнято гадати по каші. Уважно оглядали горщик. Якщо він тріснув або вміст з нього виліз, то буде біда. Знімали пінку і розглядали яке вийшло блюдо. Повний казанок смачно приготовленої їжі обіцяв господарям будинку добро, щастя і урожай. Якщо ж каша дрібна або посуд неповний, то буде нещастя.
Декілька прикмет першого дня Нового Року:
Якщо ніч проти Нового Року тиха і ясна, буде щасливий рік не тільки для людей, а й для худоби.
Якщо сонце весело зійде, ввесь рік буде щасливий, а особливо добрий буде врожай садовини.
Якщо іній рясно вкриває всі дерева, буде врожай на збіжжя.
Якщо частина неба закрита на Новий рік хмарами, в тій стороні буде урожай збіжжя — звідти треба сподіватися щастя.
Сніг випаде в цей день — щасливий рік буде.
Люди придивлялись не лише до чітких прикмет, а й до загального настрою в цей день, погоди, людей навколо та всього іншого. Адже будь-які деталі віщували, що саме так і пройде весь наступний рік.
Один із найпопулярніших віршів для посівання:
Сію, сію, посіваю, з Новим роком Вас вітаю.
На щастя, на здоров’я, на цей Новий рік,
Я ледве торбинку до Вас приволік.
А в тій торбинці місяць ясненький,
Щоб на Вашому столі був хлібець біленький.
А в тій торбинці яснії зорі,
Щоб гарно родилось на Вашому полі.
А в тій торбинці листячко з дуба,
Щоб була здорова родинонька люба.
А в тій торбинці – вітер-вітрило,
Щоб Вашій худібці добре ся жило.
З тії торбинки все викладаю,
Але в торбинку покласти прохаю,
Кільце ковбаски, кавальчик сала,
Пампух, горішки, яблучок пару.
Можна покласти й меду горнятко,
Щоб віншування Йшло весь рік гладко!
Будьте здорові, дідусю й бабусю,
На другий рік знову приволочуся.
Христос ся рождає!
