Старий бузок у мами на обійсті.
Простенькі квіти, ніжний аромат.
Таких уже ти не побачиш в місті:
І квіти більші, й пахощі стократ.
Махровий цвіт отих кущів квітучих
І запах той не обминеш ніяк.
І так псував старий безрідний кущик
Вже мій столичний вишуканий смак.
Коли до мами приїжджала в гості,
Нових хотілось, дорогих квіток.
І я везла в село дива заморські -
Троянди різні, з Персії бузок.
Не сад, а мов з каталогу світлина,
Такий буяв навкруг квітковий рай.
А мама знов своє:
-Прошу, дитино,
Ти тільки кущ старенький не чіпай.
Спустіла хата, квіти здичавіли,
Хтось викопав троянди у садку.
І я стою, така осиротіла,
Біля могил з букетиком бузку.
Тримаю кетяг ніжно у долонях.
І наче голос рідний між зірок:
- Ти не вирубуй тільки кущ мій, доню,
Ти бережи отой старий бузок.
© Лідія Мищенко
