Старий бузок
Бузок старенький тулиться до хати,
І затишно йому там, як ніде.
Вже весен прошуміло так багато,
А він, рідненький, як колись, цвіте.
Цвіте бузок старенький коло хати
І радує багатим вишиттям.
Не поспішає, знаю, відцвітати.
Коріння роду десь мойого там.
Старий бузок у вишитій сорочці
Мені про юність знову нагада.
Куди рівнятись нині всім заморським!
Душі миліша рідна простота.
Бузку старого фіалкові очі
Чарують досі серце не одне.
Юнацькі мрії, почуття дівочі -
Це те, що вічне, те, що не мине.
Ніна Арендар
16.05.2023
