Старість прийшла.
Ой чому ти, старість, така зла
Я ж тебе зовсім не гукала,
Ну, подумаєш усього 82 два
А, ти вже й на порозі стала.
Добре, вже подивлюсь на тебе
Та хочу я тобі сказати,
Що не має бажання у мене,
З тобою навіть розмовляти.
Тебе й не кличеш, а ти вже йдеш
Ти, хоч совість трошки маєш,
Думала, що ти мене минеш
А ти і адресу мою знаєш.
Запам'ятай, не жду тебе я
Скоріше адресу поміняю,
А тебе, дорогенька, моя
Не виглядала і не виглядаю.
Я без тебе ще трохи поживу
Весна прийшла, все оживає
Як до 100 років доживу,
Тоді, можливо, тебе і погукаю.
Валентина Ілляшенко
