Старіють відображення дзеркал,
Малюють під очима павутинки
Та сиві пасма, як гіркий сигнал,
Як привід для печалі і сльозинки.
Дзеркал поверхню деформує час,
Спотворює нам грацію й осанку,
Та мудра зрілість ще дарує шанс,
Етап життя й нову життєву планку.
Старіють відображення дзеркал...
Та в них минуле - рідне, незабутнє:
Наш шлях земний і сам оригінал,
Його душа із поглядом майбутнє.
Надія Козлова
Світлина з інтернету.
