Світ не стоїть на місці і попри постійні виклики, які перед українцями висувала епідемія covid-19 та продовжують висувати ракетні обстріли з повномасштабними воєнними діями з боку країни "404", освітні реформи продовжують модернізувати сучасну школу. Та маючи невеликий досвід роботи у позашкіллі, можу сказати, що це дно, з яким треба щось робити. Ще в тих гуртках, які спрямовані на спорт, музику, танці та малювання ситуація більш-менш, та в еколого-натуралістичному спрямуванні біда повна. Ні, такі заклади прибирати зовсім не потрібно, а от модернізувати можна.
Наприклад, чому б замість "станцій юних натуралістів" не зробити "науково-дослідні лабораторії природничого спрямування"?! Та зміни потребує не лише назва, а сам підхід. Риторичне питання: скільки дітей добровільно прийде на гурток "Юні овочівники" (кролівники, агрономи, квітникарі тощо) і кожне заняття буде слухати, як саджати та вирощувати ті помідори?! Відповідь, думаю, очевидна, адже в час гаджетоманії та дистанційки діти і так ледве ті уроки відсижують, а тут ще слухай про огірки, хвороби кролів, якихось там павутинних кліщів тощо. І хоч керівники гуртків намагаються знайти вихід із цієї ситуації, опускаючи момент, що дані програми розраховані на дітей, віком від 13 років, а працюють з першачками, замінюючи нудні лекції виготовленням будь-яких поробок з паперу, та навіщо ж тоді програми?! Для кого вони, якщо в журналі одне, а по факту зовсім інше?!
А як бути вчителям біології в школі, коли час на вивчення ботаніки та зоології скоротили в половину?! То чому б станції юнатів не перепрофілювання на такі собі лабораторії, куди вчитель міг би привести клас для проходження практичної частини. Наприклад, вивчаючи тему "Клітина" такі лабораторії можуть показати її будову під мікроскопом, показати, як виготовляють мікропрепарати. Поставити купу дослідів тощо. Звісно, що і прив'язки до журнального списку дітей теж не має бути, нехай це буде журнал обліку проведеної роботи (скільки класів прийшло, яку тему пройшли, який дослід поставили). А що робити з програмами? А їх теж модернізувати та прив'язати до шкільної програми.
Маючи невеликий досвід роботи в школі та й своє шкільне життя ще пам'ятаю, можу зауважити, що НЕзнання будови скелету жаби мені, впринциппі, дозволяло б жити, а ось НЕзнання місцевої фауни трохи заважало б. То чому б не зробити акцент саме на цьому?! Який птах полетів, що за звір побіг, чи які ягоди в лісі можна з'їсти?
Додам свій коментар і до факультетів позашкільної освіти. Я ні в якому разі не хочу образити викладачів, наприклад того ж Драгоманова, та вибачте, але систему вже давно пора міняти та модернізувати, бо такий формат позашкілля вже давно себе віджив.
