Спитають мене: - Де церков ніжний дзвін?
Де вічні верба і калина?
Спитають мене - і я відповім:
- Це там, де моя Україна.
Спитають: - Де зоряне неба шатро?
Де води глибокі та сині?
І я відповім: - Це там, де Дніпро
У рідній моїй Україні.
Спитають мене: - Де волошки в житах
І маків червоні рубіни?
Спитають мене - і я скажу так:
- У рідній моїй Україні.
Спитають: - Де смуток й тривога мине?
Де мальви з зірками шепочуть?
- Це там, де завжди виглядають мене
Матусині лагідні очі.
Спитають мене: - Де степи і гаї,
Лелеки гніздо при хатині?
Де дзвінко співають пісні солов'ї?
І я відповім : - В Україні.
Спитають мене: - Де Карпат вишина,
Де соняхів жар біля тину?
І я скажу: - Там, де моя сторона,
Це там, де моя Україна.
Спитають мене: - Де шумить водограй
І плаче вночі горобина?
І я скажу так: -- Це там, де мій край,
Це там, де моя Україна.
Спитають мене: - Що дорожче душі
За золото, гроші й рубіни?
І я відповім: - Навіть ті спориші
При шляху в моїй Україні.
Спитають мене: що дорожче мені
За світу всі кращі перлини?
І я відповім: - Це світанки ясні
У рідній моїй Україні.
Спитають мене: що шукати буду,
Коли заблукаю по світу?
І я відповім: - Тільки землю святу,
Що кров'ю і слізьми омита.
Спитають мене: - Де сонце зійде,
Умившись у кожній росині?
І я відповім: - Ніколи й ніде!
Лише у моїй Україні!
© Ірина Голуб - Красуляк
6 серпня 2008 р.
