Спить грудень у вечірніх ліхтарях...
Старим ялинам сняться, мабуть, весни...
І диво на казкових кораблях
пливе по небу. Магія воскресла...
Сріблястий місяць, наче падишах,
зі жмені сни у вікна підсипає.
Йдуть караваном у Чумацький Шлях
красуні-зорі. Вороття немає...
Хтось, ніби, на невидимій мітлі
мете в дворах, у скверах і у парку...
І тОнким пензлем по старому склі
виводить хтось мереживо так шпарко...
Сопуть хати. Жевріють каганці.
Замерзлий крук за цілий день охрип...
Ще пахне хмизом у старій печі,
і чутися під вікнами " рип -- рип"...
Спить грудень у вечірніх молитвАх...
