Широко розкинув густе гілля величезний дуб. Його верхів'я високо в небі розчісує хмарам коси. Скільки йому літ? Ніхто не знає. Повз нього проносились урагани битв. Він був свідком багатьох подій. До нього з сільськими хлопчиками прибігав малий Франко. І дорослим поет любив посидіти під крислатим дубом у холодку. Шум його гілля навівав мрії, будив спогади тяжкого дитинства.
З того часу багато змін сталося в житті. А дуб гордо стоїть на узліссі. Він ніби оповідає про давні часи і радіє кожному новому щасливому дню.
