Під час грози блискавка відчахнула від осокору гілляку, на якій було грачине гніздо. Випало з гнізда граченя і, мабуть, загинуло б, та його підібрав Дмитрусь.
Узяв Дмитрик коробку з-під торта, намостив сінця і посадив туди граченя. Так і підростало воно поволеньки. Хлопчик давав пташеняті розмочену в молоці булку, а мама ще й сиром, салатом та яєчним жовтком підгодовувала.
Коли з’явилися у дворі каченята, граченя почало пастися з ними. Під осінь молодий грачок уже добре літав. А потім, як дихнуло прохолодою, пристав до грачиної зграї і полетів у вирій.
Вірить Дмитрусь, що навесні його вихованець повернеться і обов’язково постукає до них у вікно.
