Спускається в долину тихий вечір
Спускається в долину тихий вечір
Притишується пісня солов’я .
Прикривши пагорбам холодні плечі,
Лягає спати Лихівка моя.
Закутавшись туманом барвінковим,
Дрімає моє стомлене село ,
Насниться йому часом світанковим ,
Що буде завтра, що колись було…
Поснули люди, сплять поля і хати ,
Сплять біля річки трави-комиші
І стежка край села лягла дрімати ,
Прихована в густому спориші.
Село заснуло , бо воно втомилось ,
Проте живе , усупереч рокам -
Вершить її історію судилось
Відважним волелюбним козакам,
Які завжди боролись за свободу,
Навічно залишаючись в строю,
Щоб жити в серці й пам’яті народу,
Закоханого в Лихівку свою.
Туман долину ніжно огортає,
І сипле в річку золото із жмень.
Через годину –другу засвітає -
І стрімко розпочнеться новий день.
Спить Лихівка й сни бачить кольорові ,
Притих вітрець в кленовім верховітті …
Живи віками в мирі та любові ,
Село моє, найкраще в цілім світі !