Спогади про маму.
Скільки років пройшло,як дитинства нема?
Ні, не хочу я їх рахувати.
Надто серце болить, гірко плаче душа.
Там лишилася рідная хата.
Там матуся моя молодая стоїть,
Посміхається, нас обіймає.
Я - маленьке дитя, братик мій немовля.
І ніякого горя немає.
Весь уквітчаний двір, наче казка стоїть.
То матуся садила ті квіти.
Вона пестила їх, доглядала, як нас,
Бо квітки, я і брат - її діти.
Де ти, мамо, тепер? У яких ти Світах?
Не пригорниш мене ти до себе.
Надто тяжко мені і самотньо мені.
Дуже часто дивлюсь я у небо.
Кожна хмарка - то ти, сонця промінь- то ти,
Такі ніжні, як руки у тебе.
Краплі теплі дощу, вітер свіжий - то ти,
То любов твоя лине до мене.
Цілий світ навкруги - то все ти! То все ти!
Зігріваєш мене у негоду.
Відчуваю тебе, дорогенька моя,
Та далеко від мене ти! Шкода!
@Шпак Тетяна
Фото з Pinterest
