🟥✍️МІЙ ВІРШ -
🧡СПОДІВАННЯ ПІЗНЬОЇ ОСЕНІ🍂
Задумливо вдивля́ючись
зі світлою надією
В багряно-золотý
загрáву небокрáю,
Спрямувавши свій погляд
на осені пізньої крóки,
кóтрі тáнуть у сивій туманній імлÍ,
Давайте, не вага́ючись,
наповнювати ду́шу мріями
Про те, що рáзом з листя згрáями
Злетять у небуття
усі тривоги та неспóкій,
І нас попереду чекають
життєві рáдощі - великі та малÍ!
Кружля́ за вÍкнами
стрімки́й холодний вітер,
наче сизокрилий птах;
Хурде́лиці зимо́ві
от-от усе завÍють
І занесýть
пухнастим хýтром сніжним
й морозами студе́ними...
Але затИшне спілкування
з людьми коханими і рідними,
Їх очі, щирою любов'ю опови́ті,
розтоплять сум, мов чарівна́ свіча́,
Із се́рця ва́жкі ду́ми змиють
поглядом ласка́во-ніжним,
Й давні почуття, що міцно спа́ли,
знову оживуть
Метеликами ле́гкими,
со́лодко-натхненними!...
Пóпри все, подібно сонця свÍтлу,
З букетом хризантем
жовто-гаря́чих в унісон,
Безмежний світ цей
променем добра́ могутнім
давайте будем зігрівати,
І днів осінніх зорецвÍтних
похмурий ліричний шансон
М'яко́ю хвилею душевного тепла́,
із вірою у кращеє майбутнє,
ла́гідно та па́лко обіймати!
(Наталя Орішко)
