Співа матуся колискову, а сльози котяться з очей.
Вже майже рік ночей тривожних, а скільки буде їх іще?..
Але на ранок знов, як скеля - не має права сумувати!?.
Хоч будні й зовсім не веселі, але ж кому про це сказати?
Чи дітлахам, що по неволі стають дорослими за день!?
Ні, їх оберігає мама! Тому й співає їм пісень!..
І кожен в світі перед сном нехай замислиться на мить:
Що відчувають українці? І як їм серденько болить!!!
Лія Умс
