Спілкування відіграє величезну роль у житті кожної людини, але особливим умінням саме для педагога є уміння вербально взаємодіяти, що є елементом педагогічної техніки.
Мовлення педагога може бути бездоганним щодо граматики, вимови, наголошування слів і одночасно безпорадним, незв'язним, неекономним, нудним і навіть нестерпним. У мовленні живе не тільки сама мова, а й людина, яка мислить, почуває, радіє. Діти помічають не тільки особливості зовнішнього вигляду й поведінки педагога, але й те, як він говорить.
В.О.Сухомлинський відмічав: «Слово учителя нічим не замінимий інструмент упливу на душу вихованця. Мистецтво виховання включає передусім мистецтво говорити, звертатися до людського серця».
Під технікою мовлення розуміють сукупність умінь і навичок, з допомогою яких реалізується мова в конкретній ситуації спілкування.
Що ж це за уміння та навички? Давайте їх розглянемо!
Дихання – це періодично повторювані акти: вдих, видих, пауза. Воно слугує енергетичною базою мовлення. Розрізняють верхнє дихання, грудне, діафрагмальне, діафрагмально-реберне або ж довільне і мимовільне. Діафрагмально-реберне дихання є основою мовного дихання. Неправильне дихання затрудняє процес мовлення, і людина швидко стомлюється.
Голос утворюється в результаті змикання і розмикання голосових зв’язок під тиском повітря, яке видихається. Він стає чутним завдяки резонаторам – грудна клітина, піднебіння, порожнина носа, ротова порожнина, кістки обличчя, лобна пазуха. Звучання голосу – результат складної психофізіологічної діяльності, яка спрямовується інтелектом, емоціями і волею людини, що говорить. Для вмілого користування голосом вихователеві слід знати його основні характеристики: силу, політність, гнучкість, рухливість, діапазон, мелодика, тембр.
Сила голосу – це його звучність, повноцінність, уміння ним керувати: давати його тихо, середньо, голосно, уміло робити переходи від голосного звучання до тихого й навпаки. Сила голосу прямо пропорційна величині тиску повітря, яке ми видихаємо на голосову щілину. Силою голосу як засобом упливу на вихованців треба користуватися дуже обережно. Зауваження, розпорядження, вказівки, зроблені слабим голосом, залишаються поза уваги дітей, але й крик не дає бажаних результатів. В.О.Сухомлинський застерігав: «Крик – це найвірніша ознака відсутності культури людських відносин. Крик учителя приголомшує, глушить дитину… Крик учителя заглушає, притупляє голос дитячої совісті».
Політність – здатність голосу летіти вдаль.
Гнучкість – особливість, завдяки якій голос легко змінюється, підпорядковуючись змісту, аудиторії, переходячи від високих до середніх чи низьких звуків.
Мелодика (рухливість) – відхилення голосу від основного тону вверх/ вниз за певними законами.
Діапазон – об’єм голосу. Його межі визначаються найвищим і найнижчим тоном.
Тембр – забарвлення звуку, його м’якість, теплота, індивідуальність. Крім головного тону, ми чуємо ряд додаткових тонів – обертонів, які залежать від будови артикуляційного апарату – гортані й носової порожнини. Саме цими обертонами і створюється індивідуальний тембр та чистота звучання голосу людини.
Дикція – це ясність і чіткість у вимові слів, складів, звуків. Вона залежить від роботи всього мовного апарату. Для педагога чітка дикція – професійна необхідність. Нечіткість вимови, заїкання абсолютно неприпустимі в роботі вихователя дитячого садка, адже діти наслідуватимуть його мовлення. Крім цього, буде ускладнений процес сприйняття і розуміння дитиною педагога. Недоліки у звучанні бувають органічного й неорганічного походження. Перші виправляються з допомогою хірургічного втручання, а другі – у процесі виконання вправ, артикуляційної гімнастики.
Темпоритм – швидкість у цілому і довгота звучання окремих складів, слів, тривалість пауз у поєднанні з ритмічною організованістю і розміреністю мови.
Щоб бути гарним оратором, вихователю також необхідно володіти комунікативними якостями мовлення:
Правильність – це володіння нормами літературної мови (орфоепічними, орфографічними, граматичними, лексичними).
Виразність – це така комунікативна якість, завдяки якій здійснюється вплив на емоції, на почуття аудиторії.
Ясність – така комунікативна якість, що забезпечує адекватне розуміння сказаного (без деформацій), не вимагаючи від співрозмовника особливих зусиль при сприйнятті.
Точність – це комунікативна якість мовлення, що виявляється у використанні слів у повній відповідності до їх мовного значення.
Стислість – це так комунікативна якість мовлення, що виявляється у відборі мовних засобів для вираження головної думки, тези, тобто стислість формує уміння говорити суттєво.
Доцільність – це організація мовних засобів, що зумовлює відповідність мовлення цілям та умовам спілкування.
Пестливість, за визначенням І.О.Луценко, – це така комунікативна якість мовлення, що виявляється у використанні педагогом лагідних звертань до дитини, уживання слів з пестливо-зменшувальними суфіксами.
А щоб розвивати комунікативні вміння можна виконувати різноманітні вправи.
Пропоную виконати вправи на дихання.
1. Лежачи на спині, сидячи або стоячи. Руки опущені, ноги разом. Підняття рук через сторони вгору - вдих, повернення в початкове положення видих (3-6 разів).
2. Сидячи або стоячи. Руки в сторони. Довільне дихання при обертанні рук в плечових суглобах вперед і назад, поперемінно по 4 рази в кожну сторону (4-6 разів).
3. Сидячи або стоячи. Ноги на ширині плечей, руки зігнуті, кисті стислі в куркулі. Удари, що імітують удари в боксі. Дихання рівномірне (8-10 разів кожною рукою).
4. Лежачи на спині, сидячи або стоячи. Ноги разом, руки на талії. Відведення прямої ноги убік і повернення в початкове положення - вдих, пауза - видих (6-8 разів в кожну сторону).
5. Лежачи на спині, сидячи або стоячи. Ноги витягнуті разом, руки опущені. Поперемінне згинання ніг в колінних суглобах. При виконанні вправи - видих, при поверненні в початкове положення-вдих (6-8 разів кожною ногою).
6. Сидячи або стоячи. Ноги на ширині плечей, руки уздовж тулуба. Нахили тулуба вперед - видих, повернення в початкове положення - вдих (4-8 разів).
7. Лежачи, сидячи або стоячи. Ноги разом, руки в сторони. Нахили тулуба в сторони. При виконанні вправи - видих, при поверненні в результатне положення - вдих (4-8 разів в кожну сторону).
