Спакувала осінь всі свої валізи
Й сіла на доріжку трохи відпочить.
Лишила по собі чарівні ескізи,
Дощиком дрібненьким ніжно моросить.
Вся така розкішна і прекрасна леді,
Що зібралась тихо у далеку путь.
Огорнула все навкруг у яскраві пледи,
Хмари хмурі й сірі у небі пливуть.
Спакувала осінь смуток у дорогу,
Спакувала, тільки б все їй віднести.
Забери війну в нас, осінь, і тривоги,
Щоби вже спокійно жити ми могли.
Щоб відчули радість й тиху мирну зиму,
Щоб не було плачу діточок малих.
Щоби більш не бачить їх гірких сльозинок,
Забери з собою від нас ворогів.
Марина Лавришин
